Kyiv_gey


Редакція журналу Bird In Flight вирішила з’ясувати, як кияни ставляться до одностатевих стосунків, і зняла на відео реакцію городян на двох хлопців, які прогулюються містом, тримаючись за руки.


Про те як українці реагують на геїв у Києві дивіться на відео:

Самі ж хлопці Зоріан і його партнер Тімур, розцінюють досить позитивно ставлення киян до геїв.

“Як ми бачимо, більшість дотримується нейтральних поглядів, і їм не особливо цікаво. Це доводить, що боротьба йде між двома меншинами. Проблема тільки в тому, що одна меншість надто агресивно. Думаю, правоохоронні органи повинні почати так зване «сафарі» на агресорів, тому що останні дискредитують українців, популяризують насильство, дають своїми діями і заявами чіткий сигнал, що правоохоронна система нічого їм не зробить і агресія залишиться безкарною”, – сказав пояснив Тімур.

А от як коментує даний експеримент Зоріан:

У медицині є такий метод лікування – провокація. Деякі інфекції неможливо вилікувати, поки не змусиш їх проявитися «у всій красі». Саме це зробили хлопці з журналу Bird In Flight, запросивши нас стати героями соціального експерименту. Гомофобія – теж, як на мене, свого роду захворювання. Здорова людина, яка впевнена у своїй гетеросексуальності, не буде накидатися на гея, як би зухвало той себе не вів.

Звичайно, в реальному житті ми з Тимуром (а ми разом майже чотири роки) ніколи не сідаємо один одному на коліна і навіть не ходимо по вулиці тримаючись за руки. Ми не відчуваємо в цьому потреби. Коли ми більше години так гуляли по Києву, ми не помітили жодної різко агресивної реакції. Більшості людей, які взагалі на нас звернули увагу, просто було важко повірити своїм очам. Ми вирішили трохи загострити ситуацію: я сів на лавочку на Хрещатику, а Тімур – мені на коліна. Звичайно, ми були готові до всього, особливо після того, як побували на марші рівності.

Гомофоби не змусили себе довго чекати. Втім, як все відбувалося, можна побачити на відео. Цікаво, що таких хлопців у нашому суспільстві стільки ж, скільки і геїв, якщо не менше – 3-5%. Решті просто по барабану, а навіть якщо й ні, вони ніколи не будуть застосовувати силу. Ми нікому нічого не нав’язуємо і не намагаємося змінити весь світ під себе. Ми просто хочемо бути повноправними громадянами своєї країни і вносити свій внесок у її розвиток, не боячись дискримінації та насильства.