20131216-105433.jpg

Україна знаходиться в самому розпалі фінансової і політичної кризи, викликаної, по суті, розкраданнями в української держави в розмірі від $ 8 до $ 10 мільярдів на рік його керівниками. Європейський Союз і всі, хто має справу з Україною, повинні зажадати незалежної оцінки діяльності уряду, зобов’язати повернути викрадене, а особи, визнані винними, повинні бути усунуті від влади і покарані по закону.

Досі «ЕвроМайдан» або «ЕвроРеволюція» загалом протестують проти внутрішньої і зовнішньої політики держави. Але не слід забувати, що цей уряд обрушило українські державні фінанси корупцією у верхньому ешелоні. Прийшов час творчо підійти до питання про те, як розібратися в розгулі української фінансової кризи.

Добре відома проблема української корупції лежить і в основі вимоги до останньої хвилини платежів в обмін на асоціацію з Європейським Союзом. Красномовний заголовок в Yevropeiskaya Pravda від 7 грудня: «[Перший віце-прем’єр-міністр України Сергій] Арбузов: Україні необхідно 10 млрд. [доларів], але Європа пропонує тільки 610 млн. [євро]. Це, звичайно, краще, ніж абсурдний запит Президента Віктора Януковича в € 160 мільярдів від Євросоюзу у вигляді грантів до 2017 року. Але настійна вимога Арбузова була фантастично логічною. Його уряд потребує таких величезних сум через його ж фінансові махінації.

Дефіцит українського бюджету в 6% ВВП, або $ 11 мільярдів, утворився внаслідок вимивання величезних сум з державного бюджету тими, кого зазвичай називають «Сім’я Януковича». Відмова Міжнародного валютного фонду (МВФ) і Європейського Союзу в допомозі українському уряду обгрунтований тим, що вони знають про цю корупції.

Мільярди державних доларів, які зникали щороку, еквівалентні кількості, достатньому для покриття дефіциту в $ 30 мільярдів на момент старту президентського терміну Януковича. Незалежні ЗМІ України повідомляли, як гроші були розкрадені і хто ними користувався, але точні деталі важливі, і я утримаюся від називання імен. Корумповані організації, які були виявлені засобами масової інформації:

1. Мільярди доларів витягуються щороку з Державної податкової адміністрації та Державного митного комітету. Частина виглядає як розкрадання, частина – у вигляді хабарів, переданих «нагору», і ще частина – у вигляді комісії (відкату) від відшкодування експортерам податку на додану вартість. Резонна оцінка розмірів розкрадань у цій сфері – від $ 3 мільярдів до $ 5 мільярдів на рік.

2. Закриті конкурсні торги великих інфраструктурних проектів, зокрема, пов’язаних з чемпіонатом Євро-2012 з футболу. Уряд переплачував за ці проекти, виплативши вдвічі більше, ніж варто було б. Тобто половина грошей повинна бути відшкодована тими, хто був допущений до цих преференцій. Це джерело повинне генерувати не менше $ 2 мільярдів доларів на рік.

3. Державна нафтогазова компанія «Нафтогаз» купує 18 мільярдів кубометрів природного газу вітчизняного виробництва на рік за сміховинно низькою ціною – $ 53 за 1000 кубометрів. Декларована мета – продаж дешевого газу споживачу, але тільки в обмеженому обсязі. Однак «на сторону» йде, можливо, половина цього обсягу газу, що дозволяє комусь зробити статки на перепродажу газу промисловим споживачам за ціною, пов’язаної з ціною російського газу: $ 410 за 1000 кубометрів. Потенціал для вигоди тут величезний: ціна $ 350 за 1000 кубометрів, помножена на 9 мільярдів кубометрів – щорічно приносять $ 3,15 мільярда. Це, мабуть, головна причина, чому Янукович так категорично виступає проти зростання цін на газ.

Одні тільки ці три джерела розкрадання і корупції генерують, ймовірно, від $ 8 до $ 10 мільярдів на рік на користь «Сім’ї Януковича» протягом останніх трьох років. Замість того, щоб дозволити Януковичу спробувати укласти найкращу для нього угоду з МВФ, Європою, Росією і Китаєм, що має в якості мети зміцнення цих схем розкрадання, відповідні правоохоронні органи повинні провести аудит українських державних фінансів у трьох зазначених вище областях, починаючи з виборів Януковича в лютому 2010 року. Враховуючи повсюдну корупцію державних органів і взаємну політичну недовіру в Україні, це може бути гарною ідеєю: запрошення незалежних європейських аудиторів для того, щоб розібратися в існуючому безладді.

Після того як бенефіціари розкрадань будуть встановлені, їх треба змусити повернути викрадене у державну казну. Якщо це буде зроблено швидко, нинішні проблеми з фінансами в Україні зникнуть.

Зазначені, а також й інші методи розкрадань і корупції пояснюють, чому Янукович відмовився брати в Україні спроектований ЄС новий закон про судове переслідування. Будь-яке незалежне розслідування або кримінальне переслідування за західними мірками могли закінчитися для Януковича і членів його уряду в суді, з можливістю позбавлення волі. Президент Росії Володимир Путін, з іншого боку, вітає і схвалює корупцію.

Україна таїть ще багато інших джерел корупційних доходів, таких як привілейована приватизація і здирство на всіх рівнях. Але, враховуючи критичний стан державної фінансової системи, є сенс зосередитися на прямому вилученні грошових коштів, які можуть бути повернені.

П’ять природних висновків випливають з цих спостережень. Якщо подбати про форсування та ефективність, вони допоможуть вирішити поточні фінансову і політичну кризи України:

1. Українська опозиція, Європейський Союз і МВФ повинні зажадати повного аудиту цих ключових точок української фінансової системи в період президентства Януковича. Єдиним вартим довіри аудитом буде міжнародний. Міжнародні донори зацікавлені в поверненні вкраденого з боку можновладців.

2. Після розслідування і з’ясування цих корупційних практик Європейський Союз і МВФ повинні зажадати вивести їх за рамки закону, затвердивши державні фінанси на стійкій основі.

3. Всіх вищих посадових осіб, відповідальних за тотальне злодійство, слід усунути від влади.

4. Одержувачі вигод від цього злодійства повинні бути примушені повернути те, що вони добули незаконно. В обмін на це вони повинні отримати можливість викупити свою свободу.

5. Безумовно, цей процес займе деякий час, і він повинен супроводжуватися великими політичними змінами. Якщо процес очищення пройде на досить безпечній основі, Європейський Союз і МВФ, безсумнівно, нададуть необхідну в кризі фінансову допомогу. Це дуже залежить від МВФ, і Європейський Союз часто співфінансує програми МВФ.

Джерело Peterson Institute for International Economics