Новини науки. 1 лютого. Міжнародна команда палеонтологів і біологів вирахувала швидкість росту маси сучасних і стародавніх ссавців в ході їх еволюції і розрахувала, що мишу можна “перетворити в слона” через 24 мільйони поколінь.

слон і миша

Група вчених під керівництвом Алістера Еванса (Alistair Evans) з університету Монаша в Мельбурні (Австралія) простежила за зміною розмірів тіла 28 загонів сучасних ссавців, які проживають на території Африки, Євразії, Північної та Південної Америки і у всіх океанах світу за останні 70 мільйонів років. Всього учені проаналізували 839 видів плацентарних ссавців і 82 представників сумчастих.

Приблизно 65,5 млн років тому відбулося останнє в історії Землі масове крейда-палеогенові вимирання. Воно призвело до знищення всіх сухопутних і морських динозаврів і становленню ссавців в якості домінуючої групи тварин.

Еванс і його колеги склали “генеалогічні древа” тварин з цих загонів і зіставили зміни в їх масі і розмірах тіла з різницею в часі залягання останків їх предків. Потім вони вирахували швидкість росту їх розмірів, враховуючи можливі похибки через неповноту відомих скам’янілостей.

Виявилося, що маса тіла древніх ссавців збільшувалася з приблизно однаковою швидкістю протягом 35 мільйонів років після крейда-палеогенового вимирання. Як пишуть дослідники, така закономірність не зовсім відповідала їхнім очікуванням. Вважається, що швидкість еволюції повинна знижуватися зі збільшенням маси тварини (великі ссавці витрачають більше часу на дорослішання і виношування плоду).

За розрахунками Еванса і його колег, маса сухопутних тварин збільшувалася в 100 раз за 1,6 мільйона поколінь, в 1000 разів – за 5,1 мільйона і в 5 тисяч разів – за 10 мільйонів. Китоподібні розвивалися швидше, ніж інші ссавці – аналогічного приросту маси їх предки досягали за 1,1, 3 і 5 мільйонів поколінь.

Таким чином, миша вагою в 20 грам може перетворитися в двотонного “слона” за 24 мільйони поколінь, що помітно більше раніше передбачених 200 тисяч або 2 мільйонів.

Крім того, вчені вирахували швидкість зниження маси, характерним прикладом яких є карликові слони, бегемоти і “хоббіти” з острова Флорес. Вважається, що всі ці види стали карликами через ізоляції на території невеликих островів, де відсутні хижаки і конкуренти.

Як з’ясувалося, карликові ссавці втрачали масу в 30 разів швидше, ніж “товстіли” їх предки. Висока швидкість зменшення маси пояснюється комбінацією з обмеженості ресурсів на цих островах і збільшенням швидкості розмноження у “усохших” тварин.

“Коли ваші розміри зменшуються, вам потрібно менше їжі, і ви можете розмножуватися швидше – обидва ці чинники є вельми відчутною перевагою для тварин-мешканців маленьких островів”, – пояснив Еванс.

За їхніми розрахунками, вимерлі карликові слони на островах Кіпр і Мальта вагою в 200 кілограм могли розвинутися з прямобівневого лісового слона масою в кілька тонн всього за 80 тисяч років, або за 2,3 тисячі поколінь.

Джерело РИА Новости