Новини України. 20 січня. 14-літній хлопець подав до суду на свого батька.

Єгор

Після смерті матері, Єгора виховували бабуся з дідусем, батько жив по сусідству, але у вихованні хлопця ніякої ролі не відіграва. Згадав, що час зайнятися сином, коли став членом міжнародної релігійної організації, яка вже досить давно залучає кримчан до своєї віри. Ця релігія вимагає, щоб діти віруючих обов’язково відвідували релігійну громаду, вивчали Біблію, брали участь в обрядах і церемоніях.

«Спочатку мені там сподобалося: нові люди, незвичайні розмови, – згадує Єгор. – Потім збори стали обтяжувати, зовсім не подобалося, коли примушували ходити по квартирах, запрошувати незнайомих людей до нас. Нас інструктували, як зацікавити людину, як з ним розмовляти на будь-яку тему, розповідали, що треба відзначати квартири, де зустріли погано, а де вислухали. Мені було незручно і соромно, тому що зустрічав знайомих…»

Поговорити з батьком хлопчик намагався, але почув категоричне: «Я твій батько, і ти будеш ходити на наради до 18 років». Чотири роки Єгор жив, як наказувала релігія батька: без свят. Якось бабуся на день народження подарувала онукові плейер, батько разом з Єгором пішов на радіоринок і змусив розлучитися з подарунком. Під забороною були гуртки та секції, небажаним – спілкування з однолітками, чиї батьки не були членами громади.

«Я не хочу так жити, – намагається пояснити Єгор свій крок до офіційного розриву з батьком. – Релігія, якій присвятив себе батько, мені не подобається. Чому я не повинен, коли закінчу школу, вступати до вузу, чому не можу носити той одяг, який мені подобається. Кілька разів мачуха рвала одяг, який мені дарувала бабуся через те, що на ньому були «гріховні» написи або малюнки. Мачуха мені весь час повторювала, щоб не надумав спілкуватися з дівчатами, які не ходять в общину, – мовляв, вони всі повії. А якщо я не буду відвідувати збори і слухатися батька, обов’язково стану наркоманом».

Здавалося б, якщо Єгор живе і з народження прописаний у бабусі з дідусем і можна було б не доводити справу до суду: батько проживає окремо, достатньо було б його бажання відступити від релігійного звернення сина. На спробу бунтівного Єгора «дезертирувати» із секти батько відповів серією заяв в різні інстанції, вимагаючи оселити сина за місцем проживання батька. У них він вказував, що бабуся насильно утримує у себе дитину.

«Якщо я буду жити з батьком і мачухою, то на мене будуть тиснути, говорити лише про релігію – з ними неможливо спілкуватися на інші теми, в гості до них ходять лише члени громади, цілими днями розмови про Бога, – перераховує Єгор. – Мені важко і нестерпно буде жити в такій атмосфері. Крім того, зараз батько має право приймати рішення, що стосуються мого здоров’я. Деякі медичні процедури його релігія забороняє. Виходить, моє життя і моє здоров’я залежать від його переконань, хоча я їх не розділяю».

Бабуся не могла залишити в біді онука і написала звернення у всі можливі організації і відомства Криму і України.

«У перший (після початку відвідувань зборів) день народження Єгора батько привів його з мого дому до себе, закрив у квартирі, відібрав мобільний телефон і сказав, щоб ніхто не вітав Єгора з днем народження, не брав ніякі привітання та подарунки, – розповіла Ольга Стефанівна. – Наступного дня батько повернув мені онука, заборонив вітати його з днем народження. Так Єгор провів свої дні народження в 10, 11, 12 і 13 років… Єгор панічно боїться батька і мачуху, живе в страху. На мої звернення служба у справах дітей обмежилася дачею висновку про недоцільність позбавлення батька батьківських прав. Прошу розробити такий механізм забезпечення прав дитини на свободу совісті, слова та віросповідання, при якому держава могла б виявляти випадки, коли дитина вероісповедает релігію всупереч власній волі і виключно за наполяганням батьків».

З того моменту, коли Єгор наважився відкрито висловити батькові, що він не хоче мати нічого спільного з його релігією, минуло кілька місяців. Він живе у бабусі, дуже змінився: став більш відкритим і товариським, почав займатися спортом, проводити більше часу з друзями. І вперше за кілька років по-справжньому відсвяткував день народження: були торт, гості, подарунки, привітання…

Конституція України гарантує кожній людині (у тому числі і дитині) право на свободу совісті та віросповідання. А Законом України «Про свободу совісті та релігійних організацій» передбачено, що батьки мають право виховувати своїх дітей відповідно до своїх переконань і ставленням до релігії. І в той же час Сімейний Кодекс України (ст. 152, ч. 2 і 3) передбачає для дитини право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов’язків щодо неї.

«В Україні ще не розглядалися позови подібні тому, який подав Єгор, – каже заслужений юрист Криму Валентина Боброва. – І зовсім не тому, що у неповнолітніх не виникали тертя і конфлікти з батьками через небажання дітей сповідувати ту саму релігію, що й їхні батьки і матері. Просто для того, щоб боротися за своє право на свободу совісті та віросповідання, необхідно кілька умов. Дитина повинна усвідомлювати свої перспективи у випадку, якщо ситуація не зміниться, відстоювати свою позицію, отримати підтримку дорослих людей, які бажають їй допомогти».

На думку експертів, така ситуація для психіки дитини безслідно не пройде.

«Дуже цікавий випадок, – коментує психотерапевт Кримського республіканського Центру здоров’я Михайло Сєгалов. – Підліток наважився відкрито виступити проти близької людини, проти нав’язування тих поглядів і переконань, яких дитина не розділяє. Примусове залучення до будь-якої релігії може завдати шкоди психіці будь-якої людини, а тим більше дитини. Тиск такого роду на неповнолітнього в підсумку може обернутися тим, що вже дорослий молодий чоловік буде пам’ятати свої образи і ущемлене самолюбство – і все це буде пов’язано з релігійними переконаннями батьків. На зло їм він може спробувати піти в іншу конфесію, релігійну течію, секту».

Джерело Сегодня