Новини науки. 27 грудня. Лабораторні гризуни неодноразово визволяли своїх товаришів з полону, не отримуючи натомість ніякої вигоди.

Щурі добрі до своїх родичів

Дослідники стверджують, що тваринами рухало співпереживання полоненим, бажання припинити їхні муки.

На тестовій площі біологи поміщали двох щурів. Один з них користувався відносною свободою, а другого зачиняли у вузькому прозорому циліндрі. При цьому дверцята останнього можна було відкрити тільки зовні.

Вільні щури виявляли більше хвилювання, коли їх родичі перебували під замком, у порівнянні з ситуацією, коли в циліндрі нікого не було. І це вже було першим проявом емпатії.

Після кількох таких сеансів щури розібралися, як можна відкрити кришку циліндра. Спочатку вони експериментували з нею, намагалися розібратися досить довгий час, але як тільки звірята знаходили спосіб її скинути – справа покращувалася. У наступних випробуваннях щури звільняли родичів майже відразу ж, тобто в лічені секунди після початку теста. Один з авторів експерименту, професор психології Жан Десеті (Jean Decety) із Чиказького університету, стверджує:

«Це перший доказ того, що надання допомоги у щурів викликано співпереживанням. У літературі не раз висловлювалася ідея, що емпатія не є унікальною для людей, і це положення було добре продемонстровано на мавпах, але щодо гризунів залишалося не дуже зрозумілим. Ми зібрали в одній серії експериментів свідоцтва допомоги, заснованої на емпатії у гризунів, і це дійсно вперше було добре видно».

Щоправда, Десеті забуває в чомусь схожий експеримент швейцарців, проведений в 2007 році. Тільки там пацюки могли годувати один одного. Просто так, не отримуючи нічого натомість.

Їжа як відволікаючий фактор була використана і в досвіді американців. В окремій серії спроб на арену з вільним щуром поміщають два замкнених прозорих циліндра – в одному був полонений, в іншому – шоколадна стружка.

Щур міг спочатку відкрити ємність з ласощами, з’їсти їх і лише потім звільнити товариша. Але він цього не робив. Гризуни, як правило, відкривали бранця першим, а циліндр з шоколадом – другим і далі ділилися їжею.

«Ми були в шоці», – каже про цю частину експерименту дослідниця Пеггі Мейсон.

А Інбаль Барталь, третій автор роботи, додає:

«Ми не навчали цих щурів. Вони навчалися самі, тому що були мотивовані чимось внутрішнім. Ми не показували їм, як відкрити дверцята, у них не було будь-якого попереднього досвіду по їх відкриттю, і адже зрушити цю кришку було важко. Але вони продовжували спроби і в кінцевому рахунку домагалися бажаного».

Щоб перевірити, чи не було подальше спілкування щурів нагородою для визволителів, вчені обставили досвід так, що при спрацьовуванні кришки бранці випускалися в інший загін і не мали можливості взаємодіяти з першою щуром. Але тварини продовжували звільняти родичів і в такому випадку. А от обман не пройшов: коли замість щура в «тюрму» містилася схожа на нього іграшка, піддослідна тварина не відкривало циліндр.

Не всі щури в експерименті призвичаїлися звільняти полонених. Подальші тести показали, що щури-самки з трохи більшою ймовірністю стають благодійниками, ніж самці. Можливо, це показує глибинний зв’язок емпатії і материнства.

ВІДЕО


Джерело Мембрана