Інтерв’ю. 12 листопада. Український поет-пісняр розповів про таємні гонорари та про те, як на ньому заробляють

Найдорожчий автор колишнього СРСР

– Можете визначити топ-п’ять найуспішніших пісень, створених вами?

– Я можу назвати вам сотню своїх найуспішніших і відомих пісень. Це і «Дикі гуси», і «Чарівна скрипка», і «Зелен клен», і «Віват, король!», і «Минає день», і «Береги». Ще треба?

– А вас не дратує, що вашим пісням іноді приписують авторство народне?

– Навпаки, це найвища похвала для поета. Мене ображає інше: коли в документах ставлять замість мого прізвища – «народна», і я не отримую за цю пісню грошей.

– До речі, про гроші …

– Пробачте, що вас переб’ю, але про суми, за скільки продаються і купуються пісні в наш час, багато хто намагається не поширюватися. Податкова ж не спить, може і нагрянути.

 Але все одно за очі вас називають одним з найдорожчих авторів у колишньому Радянському Союзі…

– Чому за очі? Це правда. Найдорожча пісня, яку в мене купили (з музикою та словами), коштувала 15 тисяч доларів. Природно, я вам не скажу, ким і коли вона була куплена, але, повірте, вона і зараз популярна. Також багато пісень я просто дарую.

– А найдешевша пісня від Рибчинського скільки коштувала?

– Якби мені запропонували тисячу доларів, це було б образливим. Мінімально за вірші я беру 2-3 тисячі доларів. Адже одну тисячу коштує лише аранжування на пісню. У середньому тоді виходить 5-7 тисяч доларів. Але дуже багато залежить від того, кому продається пісня. Так склалося, але людям, які заробляють великі гроші і є елітою на естраді, я частіше пісні все-таки дарую. Адже, по суті, я нічого не втрачаю. Я буду впевнений, що вони пісню розкрутять, а значить, моє ім’я буде на слуху. А якщо продам невідомої співачці або співакові пісню, навіть за сто тисяч, то своїми руками поховаю, можливо, справжній хіт.

– Тобто в середньому пісня на ваші вірші коштує 5 тисяч доларів. Але я чула, що артисти на них заробляють набагато більше?

– Звичайно. У мене є пісні, на яких виконавці заробили мінімум мільйон доларів. Тая Повалій та Ігор Ліхута самі мені зізнавалися, що на пісні «Одолжила» саме таку суму і заробили. Я їх запитав, звідки вони знають, що конкретно на неї. Так Ігор мені розповів, що на корпоративах (де, природно, найбільший заробіток артиста) їх останні кілька років просять виконати саме «Одолжила», а вже потім всі інші пісні. Я радий за них, але, єдине, шкода, звичайно, що мені як автору з корпоративів нічого не належить.

– За радянських часів усе було інакше?

– Зрозуміло. Перша пісня, яку я написав у своєму житті, називалася «Глаза на песке» для Тамари Міансарової. Це була співачка номер один в СРСР в 70-і роки, вона перша виконала «Чорного кота», «Пусть всегда будет солнце». У радянські часи пісні зазвичай ми дарували, але вже через півроку я отримав за «Глаза» 500 рублів – зарплата міністра в ті роки. А все тому, що після Міансарової пісню заспівали Кобзон, Хіль, Магомаєв. Зараз вже все інакше. Якщо ти продаєш пісню одному виконавцеві, інший, за законом, її вже співати не може. Будь-який автор офіційно отримує відсотки з пісні тільки з платних концертів. Але, як ви самі розумієте, більшість артистів заробляє саме на корпоративах, з яких, знову ж таки, ми, автори, нічого не отримуємо.

Джерело Сегодня