Новини науки. 24 листопада. Коли палеонтологи натикаються на повний скелет динозавра – будь то малесенький сінозавроптерікс або величезний апатозавр – найчастіше він лежить з головою, відкинутою назад, і хвостом, піднятим аркою вгору.

Скелет динозавра в опістотонічному положенні

Ця позиція отримала в науці назву опістотонічної.

Пояснень цьому феномену достатньо. У 1918 році американський патологоанатом Рой Муді припустив, що це результат передсмертної агонії. Інші дослідники дійшли висновку, що тут замішано зневоднення, скорочуються м’язи. У 2007-му Синтія Маршалл Фо з Музею Скелястих гір і Кевін Падіан з Каліфорнійського університету в Берклі (обидва – США) поклали мертвих перепелів в солону воду і з’ясували, що спина птахів не вигнулась.

Нові дані отримали Алісія Катлер і її колеги з Університету Брігама Янга (США). Вони закопали в пісок свіжозабитих і заморожених курей. Через три місяці вони розклалися, не змінивши первинних поз. Коли ж туші помістили в прохолодну прісну воду, шиї і хвости утворили арку за лічені секунди. Перебування у воді протягом місяця скривило трупи ще сильніше.

Чому це сталося? Чому занурення в солону і прісну воду дало різні результати? Відповідей поки що немає.

Результати дослідження представлені на конференції Товариства палеонтології хребетних в Лас-Вегасі.

За матеріалами Компьюлента