27 жовтня. Будь-який українець, який хоче висловити свою думку перебуває в небезпеці і може стати жертвою свавілля поліції.

Юрій Андрухович
Андрухович: Україна скотилася до періоду Кучми

Про це в інтерв’ю німецькому виданню Tageszeitung розповів український письменник Юрій Андрухович.

За його словами, Україна скотилася сьогодні до арештів, стеження, цензури – тим реаліям, які українці хотіли перемогти під час “помаранчевої революції”.

Коментуючи вирок екс-прем’єру України Юлії Тимошенко, Андрухович вказує на те, що в 1990-і роки, коли та була успішним підприємцем, в країні панував тотальний хаос.

“Безсумнівно, вона не завжди слідувала букві закону – але по-іншому в тих реаліях було просто неможливо працювати. І якщо говорити про те, що Тимошенко заслужила свій термін, тоді крім неї на лаві підсудних мали б опинитися більше сотні інших бізнесменів, які збивали свої капітали в той же час. Але сьогодні більшості з них нічого не загрожує”, – розповідає Андрухович.

“Від революції 2004 року залишився історичний шанс, який ми втратили. Сьогоднішні можновладці навколо Віктора Януковича роблять все можливе для того, щоб спалити мости до опозиції”, – відзначає він.

“По суті, будь-який українець, який намагається публічно висловлювати свою думку, перебуває в небезпеці: процес над Тимошенко – всього лише найгучніша історія. Будь-хто може стати жертвою свавілля поліції – і це трапляється щодня. Це повернення до епохи Кучми, з тією тільки різницею, що зараз все набагато жорсткіше, ніж раніше. Кучмі було хоча б важливо, який імідж буде у його країни серед західних демократій”, – зауважує Андрухович.

За словами письменника, вільно про сьогоднішню ситуацію в країні можна говорити тільки в інтернеті. В Росії склалася така ж ситуація. Однак все може розвиватися і за китайським сценарієм – коли держава контролює і Мережу.

Юрій Андрухович пояснив, що сьогодні студенти не є рушійною силою протестних настроїв, як це було в 2004 році, оскільки університети втрачають свою автономію.

“Так, минулого року стало відомо про те, що органи держбезпеки змушували ректорати йти на співпрацю, регулярно повідомляти про політичну активність своїх студентів і співробітників. Відкрито оголосити про це ризикнув лише ректор Католицького університету Львова, (…) а тисячі його колег просто погодилися на співпрацю з владою”.

На думку письменника і публіциста, українське суспільство в цілому сьогодні не дозріло до нових протестів – люди не бачать у цьому сенсу і цілей.

Україна важко постраждала від фінансової кризи. Однак у Києві не сформувалося рухів, подібних до європейських і американських під гаслом “Захопи…” (“Occupy…”).

“Ми були б щасливі. Всі розуміють: навіть якщо криза серйозно торкнеться Європи, там все одно все буде краще, ніж у нас. У нас є тільки криза – більше нічого”, – зауважує Андрухович.

Українська владна еліта, зауважує письменник, хоче бути європейцями і одночасно з цим деспотами у себе в країні.

“У них є нерухомість в Європі, вони зберігають свої гроші в європейських банках – їм є що втрачати в Європі”.

А європейці, зі свого боку, змушені грати роль друзів Києва, оскільки Україна має серйозне геополітичне значення. Якщо тиск з Брюсселя буде занадто сильним, Київ звернеться у бік Москви. Це нескінченна гра, резюмує Юрій Андрухович.

За матеріалами Tageszeitung