Новини науки. 23 вересня. Шимпанзе звертаються по допомогу лише тоді, коли самі не можуть виконати роботу – на відміну від людей, для яких спілкування в соціумі саме по собі є достатньою нагородою.

Шимпанзе комунікують лише при потребі

Шимпанзе, на відміну від людей, шукають співпраці з іншими лише для досягнення конкретної мети.

Про це пишуть у журналі Animal Behavior приматологи з Інституту еволюційної антропології суспільства Макса Планка (Німеччина), приділили в своїй роботі особливу увагу психологічній мотивації колективної поведінки у приматів.

Експеримент був досить простий. Щоб отримати банан, мавпи повинні були за мотузку підтягти до себе піднос, на якому лежала нагорода. Один з таких підносів можна було підтягнути поодинці; щоб впоратися з іншим, за канати повинні були тягнути два шимпанзе. Хитрість полягала в кількості бананів, які при цьому отримували мавпи. Шимпанзе могли вибирати, над яким із підносів трудитися. Якщо за одиночну і колективну роботу мавпи отримували по два банани, то воліли працювати в поодинці. Але як тільки нагорода за колективну роботу збільшувалася на один банан, шимпанзе починали інтенсивно шукати співробітництва.

Такий результат, за словами зоологів, чітко показує, наскільки соціальне життя шимпанзе залежить від мотивації. Мавпи розглядають один одного як соціального інструмента, за допомогою якого можна отримати, наприклад, більше їжі. В цьому можна помітити значну відмінність мавп від нас: людина, як відомо, комунікує з іншими заради самого контакту, спілкування саме по собі є нагородою.

Що ж стосується шимпанзе, то в їхньому випадку багатьом зоологам взагалі важко сказати, наскільки вони соціальні у природному середовищі. Відомо, наприклад, що ці мавпи полюють досить злагодженими групами в 30-50 особин, але відстежити всі комунікативні акти при цьому поки не виходило. Вважається, що мавпи зауважують дії інших і можуть їх передбачити, але чи підпорядковане це загальній меті? Цілком можливо, що шимпанзе просто відповідають на знаки один одного, і це не є кооперативною поведінкою в строгому розумінні.

Дослідники вважають, що “контакт заради контакту” зробив можливим еволюційний успіх людини: древні люди взаємодіяли не тільки заради досягнення власної мети, але навіть тоді, коли другий учасник для виконання роботи не потрібний.

Деякі дослідники, втім, вважають, що це надто сміливі висновки. Для повного експерименту необхідно поставити людину в такі ж умови, тобто, щоб вона була змушена взаємодіяти з іншими не заради розваг, а заради їжі.

За матеріалами compulenta