Огляд преси. 12 серпня. Весь світ шокований новинами про заворушення в ряді міст Великобританії. Про їх причини в статті для The Washington Post роздумує колумніст The Guardian Джонатан Фрідланд.

Лондонські заворушення криють у собі багато запитань

Настрій, в якому перебувають сьогодні британці, автор описує як “суміш гніву, страху і здивування”. “Не те щоб ми були незвичні до заворушень”, – пояснює він.

У порівнянні з бунтом 1981 року, ядром якого став Брікстон, у нинішніх подіях немає чіткої лінії фронту.

Тоді лейтмотивом було протистояння чорних районів Лондона поліції, якій “приписувалася расова упередженість”; зараз же, хоча все почалося з вбивства поліцейськими чорношкірого, цей расовий компонент вивітрився.

Мабуть, у нинішньому заколоті також відсутній політичний вимір: бунтівники уникають зустрічей з поліцією (не те що тридцять років тому), та й головний удар припав не на поліцейські дільниці, а на магазини: “Одного мародера застали за приміркою кількох пар взуття – він хотів переконатися, що вкрав потрібний розмір “. Змінилися й методи: використовуються технології миттєвого обміну повідомленнями, відволікаючі маневри.

“Серед уламків і руйнувань вкрай важливе одне питання: навіщо?” – продовжує журналіст. Хоча “тих, хто намагається зрозуміти мотивацію мародерів, тут же звинуватили в спробі виправдати їхні дії”, деякі припущення все ж були висловлені, і однією з перших назвали бідність.

Однак невдовзі з’явилися дані про підозрюваних, серед яких кілька людей з університетською освітою, новобранець і фахівець з соціальної підтримки проблемної молоді, що не вкладається в уявлення про “нижчі шари суспільства”.

Серед інших версій – консюмеризм з його заохоченням жадібності, безбатченки, а також урядова програма економії, через яку фінансування роботи з молоддю, наприклад, в Тоттенхемі було урізано на 75%. Останній варіант видається Фрідланді “найбільш спірним”, але він все ж закликає Америку, якій також чекає скорочення витрат, врахувати цей досвід.

Джерело The Washington Post