24 травня. За даними міжнародної організації Transparency International, яка у минулому році опублікувала рейтинг найбільш корумпованих країн світу, Україна займає 134 місце серед 180 держав. Вірність спостережень Transparency International наочно підтверджує справа про смерть та спадок громадянина України – Віктора Подригулі.

суддя, хабар
Українські суди не дозволяють законно отримати спадок

У рейтингу, де рівень корупції оцінюється за шкалою від 0 до 10 балів, у якій 0 означає тотальну корумпованість держави, а 10 – відсутність корупції, Україна отримала 2,4 бали. Країну, яка претендує на членство у Євросоюзі у цьому рейтингу оточують здебільшого африканські держави Сьєрра Леоне, Того, Зімбабве.

Схоже, що законність, та права людини для України поняття відносні. Тому існує багато прикладів. Справа про смерть та спадок львівського бізнесмена Віктора Подригулі, може служити тому прекрасною ілюстрацією.

Успішний бізнесмен, Віктор Подригуля, загинув за межами України, під час відпочинку у Туреччині. Як це сталося, наразі невідомо. Просто фізично здоровий 34-річний чоловік поїхав за кордон і там помер. Чи то головою вдарився, чи то від серцевого нападу…

«Як це невідомо від чого?», – може здивуватись мешканець Євросоюзу. У ХХІ столітті визначити причину смерті людини не є складним завданням. Відповідні служби у державі мали б зацікавитись причиною смерті свого громадянина.

Так було б у країні з високим рівнем цивілізації. Україну доля своїх громадян не надто цікавить.

Судіть самі, привозять тіло на батьківщину, а папірця, де описана причина смерті – немає. Брат покійного Віктора Подригулі – Анатолій Подригуля добився повторного розтину, але не може отримати його результати вже більше як 10 місяців. Чи то вони загубились, чи то оприлюднення їх комусь невигідно – невідомо. Так чи інакше, а Анатолій Подригуля їх не отримав, маючи на це законне право.

Зараз вже стало зрозуміло, чому причина смерті приховується. Анатолій Подригуля являється єдиним законним спадкоємцем свого брата. Інших родичів в покійного не було. Згідно з законодавством України, він повинен був увійти в права володіння спадком через півроку після смерті брата. Термін пройшов, а пан Анатолій так і не вступив у свої законні права. На гроші померлого з’явилося багато претендентів, які не мають на спадок жодних законних прав.

Почувши про смерть Віктора Подригулі, до суду на визнання себе дружинами покійного подають 4 дівчини, кожна з яких стверджує, що жила з бізнесменом у громадянському шлюбі.

Жодна з цих жінок не може представити беззаперечних доказів проживання однією сім’єю з покійним, але, не зважаючи на це, львівський районний суд визнає правомірність претензій однієї з заявниць. Щоправда, згідно з рішенням суду вона проживала з Віктором лише 3,5 роки, в той час як закон може визнати її претенденткою на спадок лише після доведених 5 років спільного проживання.
Розгляд судом справи вівся без участі спадкоємця першої черги, Анатолія Подригулі, хоча несподівана поява нової «дружини» померлого напряму зачіпає його інтереси.

Таким чином була порушена частина 6, Європейської конвенції про захист прав людини, де сказано: «Кожен у разі суперечки про його цивільні права і обов’язки… має право на справедливий і публічний розгляд справи в розумний термін незалежним і неупередженим судом…».

Окрім дружин, почали з’являтись і кредитори. Один з кредиторів, буцімто, позичив бізнесмену більше 2 мільйонів доларів.

Зазвичай люди не оперують такими сумами готівки. Набагато надійніше працювати по перерахунку, коли кожну дію з грошима легко контролювати. Однак, в цьому випадку, операції проводились саме з готівкою. Факт передачі посвідчують боргові розписки Віктора Подригулі, та боргові розписки написані за його дорученням працівником фірми, заснованої загиблим.

Жодна з розписок не посвідчена нотаріально, що є досить дивним, адже йдеться про чималі кошти. Автентичність підписів Віктора Подригулі на двох розписках поставила під сумнів проведена за вимогою брата графологічна експертиза.

Можна поставити під сумнів і чесність працівника фірми, який давав розписки від імені боса. Доведено, що після смерті Віктора Подригулі він, використовуючи недійсне вже доручення, проник у банк, де зберігалися документи на фірму, та особисті кошти покійного, і вилучив частину паперів та деяку суму грошей.

До речі, якщо уважно вивчати договори позик, підписані ним від імені свого шефа, можна знайти цікаву деталь, яка буде свідчити про те, що ці договори зроблені «заднім» числом. От наприклад: в договорі позики за 2003 рік, в розділі 7. Прикінцеві положення є посилання на статтю 127 ЦПК України. В договорі за 2004 рік вже зазначена стаття 110 ЦПК. Але ж зміни у ЦПК, керуючись якими статтю 127 замінили на статтю 110 були зроблені лише у 2005 році.

Це не єдина спроба фальсифікації документів. В постанові про відмову в порушенні кримінальної справи по факту смерті Віктора Подригулі, міліція вдається до абсолютно зухвалої фальсифікації. Правоохоронці не відправили цю відмову вчасно, тому грубо, кульковою ручкою, переправляють дату друку документа на ту, яку вважають за потрібну. Імовірно попередня дата була 30.12.2010 року. Виправили її на 28.10.2010, от тільки внести правки в сам документ полінувались. В постанові слідчий посилається на акт судово-медичної експертизи, який датований 30.12.2010. Отже, якщо погодитись, що переправлена дата складання документу вірна, то слідчий, який складав його, міг передбачати майбутнє не гірше від Нострадамуса, бо наперед за цілих два місяця знав точну дату складання акту судово-медичного дослідження і висновок по ньому!

Не дивлячись на величезну кількість очевидних доказів правоохоронні органи прикривають шахраїв, які намагаються відібрати спадок в законного спадкоємця і не відкривають проти них кримінальні справи.

Жоден з правопорушників не наказаний. Чому? Імовірно на заваді закону став величезний рівень корупції, проставлений Україні організацією Transparency International.

Треба віддати належне прокуратурі, що зацікавилась паном, який «позичав» гроші, але чи буде справа доведена до кінця? Справедливість знову можуть перемогти папірці з портретами американських президентів.

26 травня у Апеляційному суді Львівської області будуть розглядатись скарги спадкоємця на рішення та ухвали Залізничного та Франківського судів м. Львова, під час винесення яких судді, імовірно, діяли з урахуванням корупційного коефіцієнту 2,4, бо справедливими та неупередженими їх рішення назвати тяжко. Є надія що Апеляційний суд з честю витримає це випробування і винесе дійсно справедливе рішення.

Тарас Неборак