Новини світу. 5 травня. Примирення “Хамаса” і “Фатха” добре вписується в нинішній арабський прорив: воно дає шанс реанімувати процес близькосхідного врегулювання, що зайшов у глухий кут, – коментує Петер Мюнх угоду про примирення двох палестинських рухів.

палестинці
Палестинці радіють примиренню

“Проте Ізраїль і Захід повинні вирішити, як ставитися до “Хамасу” в майбутньому. Тут потрібен прагматизм, а не рефлекторна ворожість”, – підкреслює автор.

Розкол тривав чотири роки, і одним “аркушем паперу” не засипати “окопи” між помірним “Фатхом“, який править на Західному березі Йордану під керівництвом президента Махмуда Аббаса, та ісламістським “Хамасом“, який контролює сектор Гази.

І ті й інші пішли на цей союз через переконання, що палестинський поділ зайшов у глухий кут, де обом організаціям загрожує опинитися у хвості нової історичної динаміки. Тобто йдеться, власне, про виживання “Фатха” і “Хамаса“, говориться у статті. І разом з тим, як вважає автор, ця угода дає шанс для  пожвавлення процесу близькосхідного мирного врегулювання.

Чи буде цей шанс використаний, залежить не тільки від палестинців, але й від Ізраїлю і світового співтовариства. Відповіді Ізраїлю довго чекати не доведеться.

“Правий уряд на чолі з прем’єром Біньяміном Нетаньяху в міру сил опирався укладанню угоди про примирення”. І це зрозуміло, оскільки “Хамас” погрожує єврейській державі знищенням, і досі його єдиним “посланням” були ракети. США і європейці досі вкрай обережно, що зрозуміло, відреагували на угоду про примирення.

Проте революції в арабському світі волають до нового мислення, продовжує автор. Адже той, хто зараз встановлює відносини з єгипетськими “Братами-мусульманами”, не може “довго тримати у відокремленні своїх палестинських хрещеників”. Настав час налагодження відносин і з “Хамасом“, так як його ізоляція, як показало минуле, несе лише застій, а в гіршому випадку – погіршення ситуації.

Це і в інтересах Ізраїлю, стверджує Петер Мюнх, відносячи до “Хамасу” старовинну приказку, яка говорить, що світ укладають не з друзями, а з ворогами. І там, де чудово знають “ризик війни”, можна хоча б раз піти на “ризик світу”, підсумовує автор.

Джерело Süddeutsche Zeitung