Новини України. 19 травня. Хмельниччина. На території колишнього хімзаводу у містечку Славута на Хмельниччині лежить 140 т дусту. За 40 м від звалища — хати.

Люди задихаються від смороду, а владі хоч би що

“Тут так смердить, що форточку не можна відкрити, — каже 74-річний Степан Гончарук. — Постоянно болить голова. Он сусідка в 40 років пішла від раку.”

“У нас же діти, — додає 23-річна Анна Поліщук. — Моїй Каролінці 2,5 рочки. В неї постійнні респіраторні захворювання. Доходить до того, що не може дихати. Відвезу до мами в село, за два дні здорова. Тільки привезу, задихається, температура під 40. Та я сама ледь ходжу. Постійнно голова болить і тошнить.”

“Ми скаржилися і в мерію, і в екологію, і в санстанцію, і еменесникам, — говорить 29-річна Леся Цикалюк. — Мерія посилає на МНС, ті — на санстанцію. Санстанція каже, що всі будівлі хімзаводу зняті з нагляду у результаті ліквідації.”

Люди йдуть до прохідної колишнього хімзаводу. Навколо складу земля вкрита кількасантиметровим насипом дусту. Відчутний різкий запах. За хвилину починає дерти у горлі, сльозяться очі. Дверей до складу немає, дах дірявий. Перед входом — кілька сотень мішків. За ними дуст лежить насипом.

“Як вітер повіє в нашу сторону, ми задихаємося, — ледь не плаче 70-річна Марія Славікова. — Ну, скіки можна терпіти?”

Колишній хімзавод збанкрутував, а приміщення викупила приватна фірма.

“Завод — це об’єкт приватизації, — пояснює 49-річний Сергій Микульський, перший заступник мера Славути. — Фонд держмайна його продав. А той склад з дустом фірма не купила. Чого, не знаю. Бо все продавалося єдиним майновим комплексом.”

“Склад стоїть на території міськради, але він не наш, — каже інший заступник мера Едуард Сабінський, 56 років. — Звичайно, склади з дустом — це небезпечно. Ми теж багато куди писали. 8 грудня торік приїхали з області еменесники, перепакували 80 тонн. Просто його виявилося більше.”

Посадовці не можуть пояснити, чому не скаржилися у природоохоронну прокуратуру. Нічого не сказали і районні рятувальники.

“У грудні торік ми перезатарили 80 тонн сипучих хімікатів у поліетиленові пакети, — розповідає 35-річний Сергій Демчук з обласного управління МНС. — Комісія прийняла наші роботи. Але там його виявилося більше. Ми все прибрали і провели обеззараження. А закривати і стежити за складом — не наша робота. За безхазяйственні відходи відповідає місцева влада.”

Раніше дустом труїли шкідників. Зараз він заборонений, бо накопичується в організмі людини. Екологи кажуть, відкритий дуст може потрапити у повітря, землю і підземні води.

“Після того, як той дуст перепакували, стало ще гірше, — розповідає Валентина Андрощук, 72 роки. — Раніше було хоч замуровано, а зараз під відкритим небом. Жах. У підвалі вся картопля дустом смердить, в сусідніх селах вода в криницях смердить. Навіть листя на деревах в’яне. А санстанція тут не взяла жодної проби.

Наступного дня після візиту журналіста “ГПУ” розсипаний дуст підпалили.

“Тут таке було, — згадує Леся Цикалюк. — Ми ледь не вчаділи. Такий сморід стояв. Тікали з хатів. Як згоріло, еменесники поставили на складі двері. А санстанція прислала відповідь, що проби взяли за день до вашого приїзду.

Щоб утилізувати отрутохімікати, треба понад 1 млн грн. Чиновники кажуть, таких грошей у бюджеті немає.

Джерело Газета.уа