Новини України. 22 квітня. Львів. Відпочинок львівського мільйонера закінчився його смертю, а працівники його фірми та жінки, з якими він зустрічався, надзвичайно перейнялися його спадком. Бажаючих вділити собі частку його капіталу настільки багато, що небезпека почала загрожувати і сім’ї законного спадкоємця.

Феміда знову із відкритими очима?

Йдеться про підприємство ТзОВ «Національні технології», засновник і власник якого помер у Туреччині за нез’ясованих обставин. Смерть Віктора Подригулі і спричинила ажіотаж навколо величезного спадку, який оцінюють у 4 млн доларів США. Матеріали, зібрані журналістами, потягнуть на класичний детектив, можливо, навіть і з доведеним вбивством.

Після смерті Віктора Подригулі справа розкручувалась наступним чином…

Хто одружиться з померлим?

Куди ж бізнесменові без грошей і люблячої дружини? Однак до РАГСу за ціле життя Подригуля так і не потрапив. Та не маючи за життя жодної, після смерті у Віктора з’явилось чотири дружини.

8 листопада 2010 року мешканка Львова Роксолана Винник подає заяву до Залізничного районного суду з проханням встановити факт спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу з Віктором Подригулею. У заяві Роксолана Винник пише:

«З вересня 2000 року ми почали проживати разом і підтримувати фактичні шлюбні стосунки. Ми вирішили не здійснювати реєстрацію шлюбу, а попередньо побудувати кар’єру, оскільки ми були дуже амбіційними людьми».

Що ж, кар’єру Подригуля і Винник таки побудували, а от шлюб зареєструвати не встигли. Оскільки за життя створити сім’ю із Подригулею Роксолані так і не вдалось (відпочивати в Туреччину бізнесмен їхав з іншою жінкою), вона це вирішила зробити після смерті.

З’явились у судах і заяви ще двох жінок: Руслани Погорілець та Наталії Гавриляк. Ці жінки теж стверджували, що жили разом з нині покійним бізнесменом.

Надії ймовірних вдів розбились у залі Залізничного районний суду, де факт проживання однією сім’єю з Віктором Подригулею вже був встановлений. Суд визнав цивільною дружиною ще одну працівницю ТзОВ «Національні технології» – Анну Журавель. Саме вона була супутницею бізнесмена в Туреччині. Це при ній загинув Віктор Подригуля.

Щоправда, як стверджують юристи, суддя Залізничного райсуду Львова ухвалив рішення з порушенням правил підсудності та багатьох інших статей ЦПК України. Виявляється, брат мільйонера Анатолій Подригуля про новоспечену родичку не знав, про судове засідання його ніхто не повідомив.

«Як? Вони фактично одружують мого померлого брата, навіть не запросивши мене, єдиного законного спадкоємця, адже я прямо зацікавлена особа», – каже Анатолій Подригуля.

За статтею 1264 Цивільного кодексу України особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини, мають право на спадкування у четверту чергу.

Не менше, як п’ять років. Суд же ухвалив рішення про те, що покійний Віктор Подригуля проживав із Анною Журавель однією сім’єю без реєстрації шлюбу протягом 3,5 року. Хоч за законом пані не може бути навіть спадкоємицею 4-ї черги, це не завадило їй просити суд вважати її спадкоємицею першої черги.

Людина Х

У січні 2011 року Анатолій Подригуля у свої пошті знаходить лист із Залізничного районного суду із позовною заявою від громадянина Бірака Ф. «Хто такий Бірак?», – задумався Анатолій. І задуматись тут було про що, адже в позові йдеться про шість договорів позики на загальну суму на 2 млн 50 тис. доларів, які нібито уклав покійний брат із громадянином Біраком.

«Станом на день смерті він не мав жодної заборгованості, окрім свого компаньйона по бізнесу Степаненка А. Ю., з яким розпочинав справу»,– каже рідний брат і єдиний законний спадкоємець майна Віктора Подригулі, Анатолій Подригуля.

Дивувало і те, що стягують борги не тільки з нього як потенційного спадкоємця, а і з Анни Журавель, яку в позові називають дружиною його покійного брата. Саме завдяки позову Анатолій Подригуля нарешті дізнається про так званий «шлюб із мертвим». Це поки що дивує не менш, ніж міфічні позики на два мільйони доларів.

Кому ще краще вдається перетворити міфи в реальність, як не нашим силовикам?! Через певний час після отримання Анатолієм Подригулею дивного позову, в його квартирі проводять обшук працівники Франківського райвідділу міліції у зв’язку з порушенням проти Подригулі кримінальної справи. Заяву до міліції подає Анна Журавель. Жінка стверджує, що брат покійного викрав у неї особисте майно, при цьому у списку є майно покійного брата. Наприклад, його мобільний телефон.

«Незважаючи на те, що все, що вимагали слідчі, я показав, вони продовжували активний обшук мого житла, доки з сусідньої кімнати, де мене в той час не було, не принесли якісь документи. Раніше я ніколи не бачив їх у своїй квартирі», – розповідає пан Анатолій.

Шукаючи речі, які Анатолій Подригуля, інвалід другої групи, за логікою Анни Журавель вкрав практично сам в себе, міліція зовсім «випадково» натрапляє на шість договорів вартістю 2 млн 50 тис. доларів. Це саме ті договори, на які посилається таємничий пан Бірак!

Варто зазначити, що хоч документи особистим майном Журавель не назвеш, їх все одно опечатали і забрали у райвідділ. Який вони мали стосунок до обшуку?

Документи мали стосунок до іншої справи. Знахідка могла б підтвердити правомірність вимог Федіра Бірака, якби не прикрі факти…

Виявилося, що лише частина розписок підписана підписом, схожим на підпис Віктора Подригулі. Інші підписав пан Ігор Чорненький за довіреністю, отриманою від покійного.

Підписи брата видались Анатолію дивними. Знаючи, що таких «позик» у покійного брата бути не могло, він звернувся до Львівського науково-дослідницького інституту судових експертиз, де була проведена графологічна експертиза. От її результат:

«…підпис виконаний не Подригулею Віктором Петровичем, а іншою особою з наслідуванням справжніх підписів».

Розписки на 200 тис. доларів

Ігор Чорненький не новий персонаж у цьому детективному романі. Він давно працював на Віктора Подригулю. Взяв його простим робочим колишній партнер Подригулі по бізнесу Андрій Степаненко. Йшов час, і довіра до пана Чорненького росла. За даними Анатолія, Віктор Подригуля реєструє на нього мерседес, куплений за свої гроші для представницьких потреб фірми, та виписує довіреність, яка дозволяє Чорненькому вести бізнес в той час, коли власник фірми відсутній.

Користуючись цією довіреністю, Ігор Чорненький нібито і «позичає» гроші у Федіра Бірака. Звичайно, у випадку з договорами позики, пан Чорненький буде стверджувати, що діяв законно і за вказівкою Віктора Подригулі, але був і ще один випадок. Стався він вже після смерті власника фірми. Користуючись все тою ж довіреністю, яка мала б бути вже анульованою, Ігор Чорненький відправляється у сховище «Фольксбанку», де зберігалися гроші та документи фірми. Анатолій Подригуля стверджує, що Чорненький нібито забрав звідти частину тих важливих документів, що стосуються фірми, велику суму грошей та боргові розписки… Не виключено, що працівники фірми часто позичали у свого шефа гроші.

Пан Анатолій стверджує, що нібито Віктору Подригулі винна працівник фірми Наталія Гавриляк, вже відома нам через претензію на «посаду» жінки загиблого.

Чорненький не заперечує, що був у банку.

«Крапка у цій історії ще не поставлена, отже, я навіть не знаю, що вам сказати», – сказав він у коментарі журналістам.

І хоча факт використання довіреності після смерті людини, яка її надала, доведений, правоохоронці не бачать у цьому криміналу і на відповідне звернення Анатолія Подригулі відповідають: «…перевіркою встановлено, що вищевказаний громадянин мав довіреність, видану приватним нотаріусом…», тому, власне, міліція і не бачить підстав для відкриття кримінальної справи.

Але якщо правоохоронці так просто з’ясували всі обставини справи, невже в очі їм не кинулася дата останнього використання довіреності, яка свідчить, що Чорненький скористався нею після смерті Віктора Подригулі, прекрасно знаючи, що його шеф помер?

«Найважливішим для них було забрати розписки, за якими видно: майже всі працівники фірми позичали в брата гроші. Розписок було десь на 200 тисяч доларів. Вони могли бути зацікавлені у смерті брата!» – стверджує Анатолій Подригуля.

Теорія змови

Маючи всі пазли, спробую скласти загальну картину історії покійного Віктора Подригулі.

Працівники ТзОВ «Національні технології» надто переймаються спадком покійного Подригулі, звичайно ж, не без допомоги судочинства і правоохоронних органів.

Спочатку Ігор Чорненький скоює воістину геройський вчинок – вилучає з банку «компромати» на співробітників та ймовірно, і на себе особисто. Спадкоємець стверджує, що нібито пан Чорненький позичав у брата чималі гроші. За які ж гроші було придбано мерседес за 80 тисяч доларів США та кілька квартир?

За кілька тижнів суд, без залучення Анатолія Подригулі як безпосередньо зацікавленої сторони, визнає Анну Журавель фактично дружиною Віктора Подригулі.

Блискавично реагує ще одна особа: Федір Бірак подає в суд не на спадкоємця, а на спадкоємців – Анатолія Подригулю як брата померлого і Анну Журавель як дружину померлого.

Хоч попередньо суд лише визнав жінку особою, що зі спадкодавцем проживала однією сім’єю три з половиною роки, це не завадило пану Біраку апелювати в позові до Журавель як до дружини померлого. Відтак знахідка позик під час обшуку – для Анни Журавель ніщо інше, як привід написати зустрічну заяву в суд про визнання її спадкоємицею першої черги. Адже в позові Бірака вона фігурує саме як законна дружина Віктора Подригулі.

Про ймовірну співпрацю Журавель і Бірака може свідчити ще й те, що обшук у квартирі Анатолія, де і знайшли позики на 2 млн 50 тис. доларів, здійснювали у ході кримінальної справи, відкритої тою ж Анною Журавель. Що це? Щасливе співпадіння чи об’єднані зусилля?

Здавалося б, навіщо дружині сприяти своєму збіднінню більше як на два мільйони? Причина є. Згідно з українськими законами, для того, щоб стати претендентом на спадок хоча б 4-ї черги, треба прожити у цивільному шлюбі 5, а не 3,5 року. Чесний і неупереджений суддя в апеляційному суді, звичайно, ж помітить це і залишить пані Журавель без спадку. Не виключено, що тоді жінка зможе претендувати на вдячність «позичальника».

До цього всього варто додати, що причина смерті Віктора Подригулі й надалі залишається нез’ясованою. До Туреччини 34-річний бізнесмен їхав абсолютно здоровою людиною, без жодної патології. Судово-медична експертиза, яку зробили в Україні, так і не дала конкретної відповіді щодо смерті чоловіка: «причина смерті є попередньо не уточнена». Та скільки б не звертався Анатолій Подригуля з офіційними запитами за результатами повторної судово-медичною експертизи, відповіді він так і не отримав.

А от працівники ТзОВ «Національні технології» вирішили не морочити собі голови – хотіли поховати шефа в той же день, як тіло доставили з Туреччини. Замовили ресторан для поминок. Хіба ж для щедрої людини шкода?

І останній штрих до картини додасть Анатолій Подригуля:

«Я зв’язувався з Міністерством внутрішніх справ Туреччини, лікарями, які оглядали тіло брата за кордоном, та отримав інформацію, що на шийному відділі хребта брата та на потилиці були гематоми, що може свідчити про його насильницьку смерть».

Практика залякування

Спроба об’єднати факти у детектив була б мало схожа на журналістику, якщо б не наступні факти, за якими Анатолій Подригуля подав заяви в прокуратуру та міліцію:

1. Анатолію Подригулі постійно погрожують телефоном. Телефоном його повідомили: якщо він не перестане боротись за спадок, щось погане може статись із його неповнолітньою дочкою.

2. 23 січня 2011 року Анатолія Подригулю мало не збив автомобіль, який несподівано додав газу і вилетів за Анатолієм аж на тротуар. Це вже пряма загроза для життя.

3. 8 березня під двері квартири Анатолія поклали похоронний вінок з написом «Толик, жду тебя! Твой брат Виктор».

4. Правоохоронні органи ігнорують всі прохання спадкоємця захистити його і доньку.

Похмура вийшла картина. Хочеться вірити, що ще знайдуться чесні судді та правоохоронці, які об’єктивно розберуться у цій справі і дадуть справжню оцінку тим «випадковим» людям, які крутяться навколо спадку мільйонера.

Михайло Поверховий, Зік