18 березня. В Україні зберігається тенденція до зростання кількості виборців, які виступають “проти всіх” або взагалі не мають бажання брати участі у виборах. Останні соцопитування показують, що їхня загальна частка вже складає 21% і 10% відповідно.

Проти всіх - за Я та Ю

Не звертати уваги на таку ситуацію – неможливо, особливо нинішній владі. Тим більше, що на фоні подій в африканських країнах ця проблема набуває особливої актуальності.

 

Зрозуміло, що дані соціологічних опитувань не можна автоматично переносити на результати реального голосування. Відомо, що ближче до виборів відсоток протестного електорату суттєво зменшується. Разом із тим, число незадоволених може бути набагато більшим. Просто хтось іде на виборчу дільницю й голосує “проти всіх”, а хтось своє незадоволення владою конвертує в голоси за альтернативні політичні сили.

Тому хотілося б звернутися не стільки до влади, скільки до тих, хто її формує – до народу.

Традиційно вважається, що голосування “проти всіх” є можливістю висловити протест діям влади або загальній ситуації в країні.

Але насправді реального впливу ця опція не чинить – ані на владу, ані на політичний процес загалом. Це все ілюзія.

Таким чином, виборець свідомо залишає себе можливості щось змінити в країні. Він віддає свій голос на відкуп іншим.

Поясню чому.

1. Протестне голосування вигідне великим партіям.

Припустимо, що на найближчих парламентських виборах близько 20% громадян усе ж-таки проголосує “проти всіх”. Оскільки з юридичної точки зору ці голоси не враховуються, у такому випадку саме на ці 20% збільшать своє представництво в Раді ті партії, які подолають установлений виборчий бар’єр. Тобто, нинішні Партія регіонів, БЮТ та всі інші.

Виникає ситуація, коли дія суперечить меті – голосуючи “проти всіх”, виборець опосередковано підтримує тих, проти кого власне й бореться.

2. Опція “проти всіх” шкодить опозиційним, а краще альтернативним політичним силам.

Протестний електорат – їхні потенційні прихильники. Саме цих голосів може не вистачити альтернативним партіям із конструктивними ідеями подолати прохідний бар’єр і потрапити до парламенту.

3. Сумнівним є твердження, що високий відсоток голосів “проти всіх” заставить владу змінитися.

Адже згідно законів “Про вибори президента” та “Про вибори народних депутатів” – жодних безпосередніх правових наслідків у такій ситуації не передбачено.

4. Популярність графи “проти всіх” свідчить про досить низький рівень політичної культури українського суспільства.

Для незадоволеного життям виборця легше проголосувати проти “всіх і вся”, ніж проаналізувати наявну політичну пропозицію, і підтримати ту чи іншу політичну силу. Для критиків додам, що необов’язково на кожних виборах обирати “менше зло” між Януковичем і Тимошенко.

Уже давно у всьому світі відмовилися від опції “проти всіх” у виборчих бюлетенях. Переважно ця графа зберігається в перехідних державах, які знаходяться на етапі так званого демократичного транзиту.

На пострадянському просторі проголосувати “проти всіх” ще можуть виборці Азербайджану, Вірменії, Казахстану, Білорусі. Росія від такої практики вже відійшла.

Стосовно України, можливо досі голосування “проти всіх” було деякою мірою виправданим. Проте, настав час змінювати підходи.

Ми повинні нарешті усвідомити, що вибори – це не акт висловлення довіри/недовіри до влади, це не чергове соціологічне опитування, це врешті-решт не “іграшка для дорослих”. Вибори – це можливість задати вектор розвитку нашої держави на найближчі декілька років.

І відноситися до цього потрібно відповідально.

Наразі в Україні в міжвиборчий період, в умовах нового конституційного процесу, в умовах підготовки нового виборчого законодавства, є хороша нагода відмовитися від голосування “проти всіх”. Для цього необхідно, щоб спочатку це питання стало предметом розгляду Конституційного суду.

Відміну графи “проти всіх” вітатиме Європа, вітатиме Венеціанська комісія, а згодом вітатиме й український виборець.

Особисто я не бачу обмежень своїх виборчих прав у відміні голосування “проти всіх”.

Не підтримую я й аргументу про те, що європейська практика для нас не підходить, бо, бачте, ми – інші. Можливо, тому й живемо ми по-іншому ніж європейці.

І в цьому питанні я повністю розділяю позицію визнаного морального авторитета нашого часу Любомира Гузара: “Голосування “проти всіх” – це втеча”.

Василь Мокан, УП