Новини здоров’я. 30 березня. Держава не може допомогти всім хворим на гостру хворобу нирок. Це визнали у Міністерстві охорони здоров’я України.

лікарня
Держава не в змозі допомогти усім "нирковим" хворим

Наразі близько 3,5 тисяч хворих лікуються методом гемодіалізу (очищення крові при гострій і хронічній нирковій недостатності), і це лише 15–20% від усіх пацієнтів, які потребують такого лікування. І щороку їхня кількість зростає на 5 тисяч осіб, за словами директора Інституту нефрології АМН України Миколи Колесника.
У Національному реєстрі – близько 450 тисяч українців з хронічною хворобою нирок. На V стадії її розвитку пацієнти потребують замісної ниркової терапії, яка передбачає різні комбінації її методів – гемодіалізу, перитонеального діалізу або трансплантації нирки.

Якщо у Фінляндії основним видом замісної терапії є трансплантація нирки, то в Україні, наголошує директор Інституту нефрології АМН України Микола Колесник, де кількість подібних операцій мізерна, основним методом був, є і ще довгий час залишатиметься гемодіаліз. При правильному його виконанні та повному забезпеченні пацієнтів ліками ці люди зможуть вести повноцінне життя і працювати.

Наразі в Україні з трансплантованою ниркою живуть 550 хворих – це найкраща альтернатива. Але трансплантація в Україні – справа дуже складна, передусім через те, що бракує донорських органів.

Тому тим пацієнтам, які не дочекалися пересадження нирки, доводиться лікуватися методом гемодіалізу, зауважує член парламентського комітету з питань охорони здоров’я Лілія Григорович.

«Якщо це навіть найкращий гемодіалізний апарат – людина не може два рази на тиждень все життя до нього бути прив’язана. Це – на певний час: на рік, на два, доки шукають донора чи є якісь інші обставини. У нас такий закон про донорські органи, що фактично віддати свою нирку для пересадки хворому можуть тільки близькі родичі з їхньої згоди. Але ви розумієте, що не так легко знайти близьких родичів та ще й отримати їхню згоду», – пояснила Лілія Григорович.

Інші родичі чи просто люди, які могли б віддати або продати нирку, робити цього не мають права, зазначають медики. Хоча за кордоном люди, які не бажають, щоб їхні органи після смерті використовувалися для пересадки, пишуть відповідну заяву, що одразу ж потрапляє в діалізний реєстр країни. Хто цього не зробив – автоматично згодний на донорство. І, за даними лікарів, державі хворий з пересадженою ниркою обходиться у кілька разів дешевше, ніж пацієнт, який лікується гемодіалізом.

В Україні, на відміну від більшості європейських країн, в яких успішно втілюють державні програми допомоги хворим на недугу нирок, забезпечення гемодіалізом – це, передусім, відповідальність місцевих органів влади. Тобто це мають бути гроші із місцевих бюджетів.

А їх теж бракує, зазначає директор Департаменту розвитку медичної допомоги МОЗ України Микола Хобзей. Тому, констатує він, майже половина хворих, які потребують гемодіалізу, змушена купувати ліки за власний кошт.

«Гроші виділяють із обласних бюджетів. У центральному бюджеті грошей на гемодіаліз немає. На жаль, в Україні немає загальнодержавної програми, опіки цих хворих, програми, яка б визначала пріоритети діагностики, лікування і проведення терапії цим хворим. Розробляється за дорученням Кабміну програма «Здорова нація», де будуть визначені заходи з найбільш пріоритетних проблем сучасної охорони здоров’я, де, сподіваюся, заходи по допомозі цим хворим будуть відображені. Про суму говорити поки що рано», – сказав Микола Хобзей.

В Україні обласні та міські центри гемодіалізу переповнені, бракує фахівців та якісного обладнання. І одна з найгостріших проблем – пізнє виявлення хвороби нирок, констатує директор Інституту нефрології АМН України професор Микола Колесник.

«Кожні 12–15 жителів України, скоріше за все, мають ознаки хронічної хвороби, про які вони і гадки не мають. І, власне кажучи, тому ситуація складається так, що у всьому світі, а у нас ще менше, тільки 5% хворих, яким цей діагноз був встановлений, взагалі доживає до того, що їм потрібно застосовувати замісну ниркову терапію. Ми зараз займаємося, власне кажучи наслідками хвороби, а не її попередженням, не уповільненням темпів його прогресування», – зауважив Микола Колесник.

Для якісного лікування хворих, які потребують гемодіалізу, треба розвивати приватну медицину, констатують експерти. У Черкасах та Чернігові відкрили перші в Україні німецькі приватні центри діалізу. А загалом в Україні нараховується 57 центрів діалізу.

В Європі держава платить за лікування хворого на гостру хворобу нирок незалежно від того, де він отримує гемодіаліз – у державному чи приватному центрі.

Колишній міністр охорони здоров’я України Микола Поліщук, зі свого боку, вважає, що акцент треба робити на ранньому виявленні та профілактиці хвороб нирки, щоб не доводити хворого до стану, коли він не може вижити без гемодіалізу або штучної нирки. Тоді навіть із нинішнім куцим фінансуванням можна поліпшити ситуацію.

В Україні працює 345 нефрологів (фахівців, котрі лікують недуги нирок). Тобто – менше восьми на один мільйон дорослого населення. Для порівняння, в державах ЄС на один мільйон дорослого населення припадає у 4 рази більше нефрологів. Середній вік пацієнтів на діалізі в Європі – 64 роки. Середній вік такого пацієнта в Україні – 42 роки.

Джерело radiosvoboda.org