Новини України. 19 лютого. Парадокс першого бліцкригу влади полягає в тому, що адміністративне посилення влади призвело до її політичного та соціального ослаблення.

Вадим Карасьов
Карасьов: влада пропонує суспільству політику, яка не влаштовує людей

Замість ліберальної, яка захищає, правової стабільності правляча еліта пропонує переважну, пресуючу, поліцейську стабільність, яка не підтримується суспільством, пише Вадим Карасьов у своїй статті для «Дзеркала тижня. Україні».

“Сьогодні стало очевидно, що основні суперечності сконцентровані між корупційною моделлю державності та вимогами ліберального економічного розвитку. Економіка і суспільство хочуть звільнитися від спрута бюрократії, податкового пресу, адміністративної зарегульованості, але держава цю свободу не дає. У результаті тліє конфлікт між моделлю державності і реальним життям людей, які щодня стикаються зі старою, корупційною, придавляючою будь-які економічні та політичні свободи державною машиною”, – відзначає автор.

“Проте влада стає на інший шлях – згортання і обмеження простору свободи. З інституційної точки зору, демократії в Україні стало менше, але ментально українці стали ближче до демократії. Суспільство вже розуміє, що свобода – не ефемерне поняття, в ієрархії індивідуальних цінностей займає другорядні позиції. І в цьому полягає принципове значення першого року правління нової адміністрації: внаслідок її радянсько-ренесансної політики в суспільстві поступово проступають контури реального порядку. Такий порядок формує не політтехнологічний, не маніпулятивний, не симуляції, а реальний суспільний консенсус – вимога від держави антикорупційної, ліберальної, правової політики, демонополізації економіки. Реформи мають бути орієнтовані на виробництво свободи – економічної, соціальної, політичної“, – вважає Карасьов.

Як зазначає автор, коаліційна, плюралістична, конкурентна за своїм політичним змістом політична система 2006-2010 років зараз замінюється режимом домінуючого гравця, роль якого бере на себе президент. Проте, якщо звернутися до досвіду сусідніх Росії та Білорусі, то умовою стабільності та ефективності режимів, там виступає високий рейтинг президента на рівні 60-70%. З українським президентом ситуація набагато складніша. Президентський рейтинг Януковича після одного року коливається в районі 30%, причому з тенденцією до падіння, а не до зростання.

“Задекларована владою п’ятирічка реформ може стати п’ятирічкою соціальної та політичної нестабільності. Перед елітами зараз стоїть завдання утримати ситуацію під контролем, провести реформи зверху і не допустити революції знизу. Замість проектування керованої демократії, що несе в собі потенціал нестабільності, необхідна керована реформація, лібералізація зверху. В іншому випадку ситуація може вийти з-під контролю, а новий Майдан уже не буде мирним, терпимим до влади і еліти. Він буде радикальним і нищівним для пануючих еліт”, – говориться в статті.

За матеріалами Дзеркало тижня

Коментарі

  1. Как мне представляется, этот (“донецко-бандократический”) зигзаг в новейшей истории Украины допущен Божьим Промыслом, во-первых, чтобы в его итоге – полностью и окончательно – выяснить и всем нам уразуметь, кто у нас в стране есть кто (и за сколько). А, во-вторых, чтобы наш многострадальный народ, пробудившись и прозрев, наконец-то, взял решение своей судьбы в СВОИ собственные руки. А пока идёт процесс такого его пробуждения и прозрения, то я полагаю, что демократическим странам непременно следует установить ПОЛНЫЙ бойкот и международную (и, прежде всего, политическую и экономическую изоляцию) этого антинародно-коллаборантского и авторитарно-олигархического режима “донецких” криминал-дебилов и Ко. Включая, естественно, и запрет на проведение у нас Евро-2012.