31 січня. Влада завжди жила краще ніж народ, це не є ні для кого секретом, але завжди наступає той момент, коли люди уже не в змозі терпіти, той момент, коли чаша терпіння наповнюється з верхом, тоді й починається Киргистан, Туніс, Єгипет і, можливо, що Україна в цьому списку буде лише через кілька ком.

Львівські студенти уже показали владі, що готові до радікалізму (фото: Gazeta.ua)

Політологи давно вже довели, що чим більше влада використовує силу, тим слабшою вона є. Наші ж мужі поки що не змогли знайти спільної мови зі своїм народом, варто згадати лише останні події – це майдан підприємців, який розігнали гумовими кийками, але проблему не вирішили, терор проти націоналістів, гра Табачника, який намагається зробити вищу освіту делікатесом для багатіїв. Гарантувати, що студентські протести будуть вгамовувати якось інакше ніж підприємців ніхто не може.

Яскравим прикладом такої силової держави є Росія, яку зараз ненавидять і кавказці, які постійно роблять теракти, так і самі ж рускі (саме «русскими» ідентифікують себе корінні жителі Росії, які «россиянами» називають лише імігрантів). Варто згадати події грудня, коли в рускіх вже увірвався терпець і на горіхи отримали і імігранти, які себе відчувають господарями в чужому домі і ОМОН, який захищає чужинців, що приїхали вбивати і ґвалтувати корінне населення. І бомби закладають в Росії вже не лише кавказькі терористи, але й молоді світловолосі та блакитноокі хлопці 16-18 років. Ось до чого призводить закручування гайок замість діалогу і консенсусу.

А що ж Україна? Опитування, яке провели студенти Львівського національного університету імені Івана Франка показує, що половина населення позитивно ставиться до агресивних акцій протесту, принаймні на словах. Можливо це вже є яскравим знаком для влади, що пора щось змінювати? Щоправда більшість опитаних людей розуміють агресивні та радикальні акції по своєму – приблизно 40% осіб готові до того, що потрібно буде вбивати. Ці 40% діляться десь пополам, де одні вважають, що радикальні протести – це жертви в протистояннях між народом та міліцією, а інша, що це вбивство представників влади. Хоча є і ті люди, які вважають, що радикальні акції протесту – це баталії з працівниками міліції та розбиті вітрини в магазинах. До речі старше покоління налаштоване більш радикально стосовно влади ніж молодь.

Дослідження показує, що до радикальних дій на словах готова уже п’ята частина населення, та ще більше готові при якихось «якби».

Можливо добре було б згадати акцію протесту львівських студентів проти платних послуг в університетах, коли молодь побила вікна Львівської облради, закидала будівлю яйцями та кинула під вхід армійську димову шашку.

1 лютого підприємці обіцяють знову вийти на вулиці і вимагати припинити терор проти учасників податкового Майдану. Націоналісти вже стоять під міськими радами і обіцяють міліції радикальні дії у відповідь на репресії. А знайомий міліціонер розповів про те, що МВС та СБУ очікують у лютому-березні масових народних повстань.

Тож хочеться, щоб влада все ж знайшла бажання провести діалог з народом і вирішила існуючі питання мирним чином, щоб не повторилася ситуація як в Єгипті, Тунісі і т.д.

Євген Борісов