1 грудня. Вето президента на Податковий кодекс стало несподіванкою для команди Анатолія Гриценка і засвідчило перемогу підприємців та всього суспільства.

Україну чекає ще ціла купа убивчих реформ і рішень

Про це голова комітету ВРУ з питань нацбезпеки та оборони пише у своєму блозі.

Про вето на Податковий кодекс Янукович заявив публічно. Мости спалені…

Можна очікувати, що в пакеті з вето Раді буде запропоновано внести до ПК, як мінімум, дві принципові зміни:

1) пом’якшити умови ведення малого бізнесу;

2) обмежити репресивні апетити податкової адміністрації і податкової міліції.

Немає сумніву в тому, що Чечетов підніме руку і більшість підтримає усе, що напише Янукович. А він напише чимало: зауваження будуть до півтора-двох десятків статей ПК.

Для команди Януковича, в Уряді і в Раді, вето Президента, який прийняв рішення і оголосив його несподівано швидко, не чекаючи обіцяного на Майдані четверга, стало шоком.

Більшість очікувала внесення Президентом змін до ПК, але – вже після підписання, хоч в той же день. В цьому вбачали готовність Януковича захищати свою команду, тримати удар… Вбачали. А побачили вето.

Лунали з вуст не останніх за впливом регіоналів і більш жорсткі оцінки: своїм вето Янукович показав, що ніяких системних, а тим більше болючих реформ він уже не проведе – не вистачить духу

А от для підприємців, які вийшли на Майдан, вето – це перемога! Для інших сегментів громадянського суспільства – теж.

Скандальні норми в Кодекс хтось вписував, і цей хтось має відповісти.

Переконаний, Янукович прийме кадрові рішення. Але не під тиском Майдану, а під прикриттям адміністративної реформи, яку за тиждень-два планують оголосити.

В якій черговості залишать свої кабінети Азаров, Тігіпко, Ярошенко, Папаїка, чи Бродський – це питання сьогодні другорядне.

За цих умов, після вето, намагання організаторів (політиків?) продовжити Майдан на невизначений термін, висуваючи щоразу нові вимоги (відставка Уряду, перевибори Президента і Верховної Ради, проведення референдуму, зміни до Конституції, закриття офшору на Кіпрі), при всій їх справедливості – може бути деструктивним за своїми наслідками. Для самого Майдану і, відповідно, для суспільства в цілому.

Організаторам Майдану не завадило б провести свій власний «розбір польотів». Щоб таких непідготовлених, нескоординованих, внутрішньо конфліктних і скандальних Майданів більше не було.

Зафіксували перемогу Майдану, показали владі кулака – і до наступних акцій і наступних перемог.

Вирішити всі проблеми одним Майданом – це утопія. Плечей кількох десятків тисяч підприємців для того замало. Шлях буде довшим.

Але влада цей шлях сама скорочує – тупо, з впертістю осла, вона генерує конфлікти і збурює суспільство щомісяця, щотижня.

Податковий кодекс набере сили з січня 2011-го, навіть після вимушеного рихтування ми його ще наїмося…

На черзі – адміністративна реформа, яка викине на вулиці десятки, сотні тисяч бюджетників. Лише МВС пропонують скоротити на 100 тисяч, армію на 40 тисяч, не створюючи при цьому робочих місць і не надаючи житла…

Далі в планах – пенсійна реформа, на вимогу і за фіскальними кальками МВФ, законопроект має бути в Раді до 10 грудня. З того, що попередньо відомо, насправді це не системна реформа, тим більше вона далеко не справедлива, а відтак – лише збурить і боляче вдарить по мільйонам людей…

Вже відомо про плани суттєво підняти ціни на електроенергію – це ще один удар по мільйонам найбідніших.

А в квітні, як і обіцяв Тігіпко, ціна на газ для населення знову зросте удвічі. За нею – тарифи на ЖКГ, далі – зростання цін на все підряд…

Реформи потрібні. Але потрібен діалог влади із суспільством. Влада ж детально проговорює реформи із чиновниками МВФ, але не вважає за потрібне обговорювати їх із власним народом.

Так справжні реформи не робляться, бо головна умова їх успіху – це розуміння суті і підтримка з боку суспільства. Про це Януковича зарубіжні радники попереджали неодноразово, але…

І головне – аморально і безвідповідально впроваджувати болючі для десятків мільйонів реформи з боку влади, яка невиліковно хворіє клептоманією. Прибирає до своїх брудних чиновничих рук і бере під приватно-кримінальний контроль геть усе, що являє собою цінність у країні – заводи, порти, землі, ліси, озера, бази відпочинку, санаторії, свердловини, трубопроводи, енергоблоки, електромережі, кар’єри, шахти, рудники, ринки, мережі супермаркетів, банки, пам’ятки культури, цілі галузі, міста і цілі області…

Тож число плечей на Майдані більшатиме. Підприємці, бюджетники, пенсіонери, соціально незахищені верстви, число яких зростатиме…

Громадянському суспільству, яке для захисту своїх законних прав піднімається на акції спротиву, потрібні успіхи і перемоги. Спочатку маленькі, потім більші…

Від щоразу сильніших ударів по руках влади – до повного відсторонення цієї агресивно-безпорадної команди від державного керма.