1 грудня. Його президентство багато українців називають “монархією”, однак воно також нагадує часи радянського соціалізму, з терором служб безпеки, корупцією та економічними проблемами.

Межигір'я
Скромний "маєток" Янукович

З блакитних телеекранів нам розповідають про схвалення політики Януковича міжнародним співтовариством: мовляв, стабільність для “реформ”. Вчора мені з Німеччини переслали статтю з однієї з найвпливовіших німецьких газет (нижче переклад з незначними скороченнями), розповідає Олексій Гарань у своєму блозі на УП. Пропагандисти Банкової, звичайно ж, звинуватять автора статті у суб’єктивізмі,  Однак іноді варто зазирнути у дзеркало і дізнатися: а як же ми виглядаємо перед Європою не з огляду на політологічні і геополітичні конструкції, а тоді, коли йдеться про цінності, прірву між “елітою” і народом, словами і справами.

Розкіш та параноя

Україна – автократія. В її центрі знаходиться президент Янукович, який проживає у замку з приватним зоопарком, оточеним величезною кількістю охорони.

Мерле Хільбк

28 листопада 2010. Frankfurter Allgemeine

Його президентство багато українців називають “монархією”, однак воно також нагадує часи радянського соціалізму, з терором служб безпеки, корупцією та економічними проблемами. “Революція пожерла своїх дітей, і місце, що звільнилось, захопили бандити без освіти та совісті,” – говорить один з політичних журналістів, який попросив не розкривати його ім’я. Ще два тижні тому його викликали на допит до СБУ, і він не знає, що станеться наступного разу. “Страх шириться цією країною. А Захід – занадто самовдоволений, щоб серйозно ставитись до таких тенденцій”.

На крутих, вузьких вулицях центру Києва маленькі авто витісняються чорними джипами нових багатіїв. “У людей немає вибору,” – говорить водій таксі. – “Або від’їжджаєш в сторону, або тебе зіштовхнуть”. Міліція не втручається, навпаки: вона ще збирає гроші з водіїв маленьких авто. Але найбільшими хабарниками є політики, які безперешкодно забезпечили себе всім, чим захотіли.

Один з малих підприємців, який стоїть перед будівлею парламенту з плакатом проти податкового кодексу, розповідає про захід на підтримку київського міського голови. В його рамках пенсіонерам, яких за декілька гривень запросили висловити своє захоплення міським головою, запропоновували документ, яким вони, самі того не знаючи, віддали своє житло державі. За 100 гривень (приблизно 9 євро) студенти поставили свій підпис під відмовою від дачних ділянок, які вони отримали, і які трохи пізніше було в сотні разів дорожче продано як ділянки під будівництво.

Розмови у київський кав’ярнях точаться в основному навколо страху перед руїною та відсутності в уряду економічної політики. Інфляція сягнула 10 відсотків, майже кожного дня зростають ціни на продукти харчування, а зарплати зменшуються. Середній дохід складає 240 євро, середня пенсія – 80 євро, і це при тому, що вартість життя є майже такою ж високою, як у Берліні.

Спеціальну допомогу, як, наприклад, пенсії за інвалідністю та безкоштовні медикаменти для постраждалих від Чорнобильської катастрофи, було скасовано. Той, хто хоче лікуватись у лікарні, повинен спочатку заплатити лікарю пару сотень доларів; навіть тим, кому знадобиться могила, доведеться викласти доларові банкноти.

“У кого немає родичів, які зможуть у крайньому випадку допомогти грошима, той довго не проживе,” – розповідає Тамара Красицька, голова організації самодопомоги жителів міста Прип’ять “Земляки”, яких після аварії на Чорнобильській АЕС було переселено на Троєщину.

Тут роздаються медикаменти з гуманітарної допомоги; ті, хто вижив, зустрічаються за чашкою чаю. Історії кожного відвідувача документуються. “Єдині, хто підтримав нас у нашій роботі, були лікарі з Хіросіми,” – розповідає Тамара Красицька. – “У цій країні для найслабших грошей немає”.

І це, як іронічно пише один з українських журналістів в своєму блозі, цілком зрозуміло. Зрештою, гроші вкрай необхідні в інших місцях. Наприклад, для належного розміщення президента, який переміг у другому турі виборів в лютому цього року свою суперницю, тодішнього прем’єр-міністра Юлію Тимошенко: у Нових Петрівцях, маленькому селищі на північ від Києва, на обнесеній високим парканом території, яку охороняє купа охоронців, і на якій могли б спокійно розміститись сотні людей, він побудував собі кілька схожих на замки будинків в старовинному стилі. Там є навіть приватний зоопарк, будинок клубу вартістю сім мільйонів євро та озеро.

Щоранку Януковичу доводиться їхати на роботу 23 кілометри, шлях, на який звичайному громадянину раніше знадобилась би приблизно година, тому що дорога була поганою, і там постійно утворювались затори. Тому з державного бюджету було виділено 9,5 мільйонів для будівництва нової дороги до межі міста, яка стала однією з найкращих та найдорожчих доріг у країні. Для інших же вулиць грошей майже не залишилось. На весь рік для їх ремонту було виділено лише чотири мільйони.

На час, коли кортеж президента, який зазвичай складається з броньованих Тойот “Секвоя” та 500-х Мерседесів, їде до центру міста, вулиця перекривається. Для решти киян, звичайно ж, різко погіршились ситуації із заторами. Це також негативно позначається на економіці. “Часто мої колеги та я сам на цілу годину запізнюємось на роботу,” – розповідає продавець однієї з крамниць з продажу мобільних телефонів, який в сусідньому авто нетерпляче барабанить по керму. Однак, поки що він не мав неприємностей. “Шеф також часто десь застрягає”.

Не тільки потреби комфорту президента обтяжують державний бюджет, але і його страх перед замахами. Радники Януковича підгодовують цей страх. Президентом, який боїться, легше керувати, ніж впевненим у собі і який за необхідності діятиме всупереч інтересам тих, хто привів його до влади: олігархів з промислового південно-східного регіону, сировинних магнатів, можливо навіть ляльководів з російського уряду, які наразі борються за економічний вплив на свого сусіда.

Партія “Єдина Росія” уклала з Партією регіонів Януковича таку собі угоду про співпрацю. Російські радники, на зразок Гліба Павловського, який має тісні зв’язки з Кремлем, підтримували Януковича ще на виборах 2004 р. А голова президентської охорони В’ячеслав Заневський, який супроводжує його від приватних покоїв до закордонних поїздок, взагалі є громадянином Росії.

Старший радник російської “Академії охоронців” раніше працював на Олександра Лебедя, колишнього Секретаря Ради безпеки Російської Федерації, а також на різних російських олігархів. Закиди про те, що його охоронець може розголосити державні таємниці в Росії, Янукович ігнорує так само, як і заборону платити зарплатню іноземцям з державної каси.

Водночас зростає його параноя. “По суті, він боїться всього народу,” – говорить одна журналістка, яка часто спостерігає за ним під час зустрічей. А оскільки народ не так просто прибрати з вулиць, президент вирішив літати над ним. Для цього йому придбають три гелікоптери зі спеціальною бронею та системою протиракетного захисту. Їхня вартість складає три-сім мільйонів євро. До цього додаються витрати на будівництво посадкового майданчику, для якого місто Київ виділило йому 70 гектарів на Парковій алеї поряд зі стадіоном “Динамо”. Це одна з небагатьох зон відпочинку у переповненому транспортом центрі міста, яку до нового року мають забетонувати.

Однак колишній мер міста Іван Салій захищає президента: літати вертольотом – це світова тенденція; у деяких країнах це вже норма. Коли-небудь те саме буде і в Україні, обіцяє він: “Оскільки ми бідна країна, ми починаємо з президента. Але коли ми станемо багатшими, тоді літатимуть усі”.