27 грудня. Українська громадськість Росії витратила майже 15 років на те, щоб добитися відкриття Бібліотеки української літератури в Москві, єдиного закладу з україномовною книжкою на всю Російську Федерацію, яка вже двадцять років безсоромно гудить про міфічні утиски російської культури в Україні.

Поссы в глаза – божья роса (карикатура)
Реакція МЗС України на закриття української бібліотеки в Москві була жалюгідною

Нарешті відкрили, але жити так і не дали. Одразу заходилися боротися з українським націоналізмом. Минулого року бібліотеку піддали цькуванню кремлівські “нашисти”, змінили керівництво, почистили персонал, розповідає у своєму блозі на УП журналіст Олег Медведєв.

Тепер, коли за систематичне розпалювання неприязні між Заходом та Сходом України небеса покарали Москву кривавими внутрішньо-громадянськими сутичками між слов’янами та кавказцями, а активісти антикавказького руху були приласкані особисто Путіним, винною в розпалюванні міжнаціональної ворожнечі виявилася Бібліотека української літератури в Москві. Одна поема Шевченка “Кавказ” чого варта!

Знайти в бібліотеці нічого не знайшли, але про всяк випадок зачинили. Але найбільш обурливим виявилося жалюгідне белькотіння відомства Грищенка. Нібито українські дипломати вирішили заспокоїти нас офіційною версією московських українофобів. МЗС запевняє, що бібліотеку закрили… для зручності самих же українців.

Лише вчитайтеся, що пишуть грищенківські москволизи: “Як повідомлено керівництвом бібліотеки, у зв’язку з продовженням перевірок Управлінням культури Центрального адміністративного округу міста Москви видано наказ про тимчасове призупинення роботи читацького та абонентського залів з метою уникнення зайвих незручностей для відвідувачів”

Є навіть чому порадіти: “культурно-просвітницька робота бібліотеки не припинялася, зокрема, до кінця цього року та на початку наступного року відбудуться усі раніше заплановані літературні читання, презентації та інші просвітницькі заходи. Усі заплановані до Новорічних та Різдвяних свят заходи для української громади Москви, в тому числі і у рамках діючої на базі бібліотеки української недільної школи, також відбудуться за планом”.

Словом, книги під замком, а у Грищенка – все за планом. Хіба не в таких випадках самі ж росіяни й кажуть: “Поссы в глаза – божья роса“?