Тото Кутуньйо

10 листопада. Знаменитий італійський  співак Тото Кутуньйо розповів про ставлення  Італії до «Євробачення», про те, що його пов’язувало з Челентано, про відносини з позашлюбним сином Ніко і про жінок у своєму житті.

– Тото, свого часу ви самі прокладали собі шлях до зірок: набралися мужності і вирішили поговорити з поетом Віто Паллавічіні, чим і привернули увагу до вашого таланту. У яких ще випадках мужність допомагала вам?

– Я взагалі вважаю себе людиною, здатною на сміливий вчинок. Правда, пам’ятаю й інше. Коли в 1987 році, мені запропонували вести телепрограму “DOMENICA IN”, я був не на стільки мужній, оскільки майже втрачав свідомість від страху перед камерою.

– Чому ви завжди погано відгукуєтеся про ваші вокальні здібності?

– Тому що мені хотілося б співати як великий Лучіано Паваротті або Андреа Бочеллі, і лише тому я критично ставлюся до себе. Але ця критика добра, я дякую Богові за те, що він дав мені мій голос.

– У 1990 році ви брали участь у «Євробаченні» і перемогли. У вашій країні цей конкурс популярний і зараз. Але в Європі він втратив свою вагу – вам не здається?

– Так, за цим конкурсом я стежу постійно. Так я розумію, яка музика подобається людям у різних країнах. На жаль, наше телебачення в ньому не зацікавлене, так як трансляція цього конкурсу на ТБ дорого коштує. Уявіть собі, що коли я переміг у ньому, наш телеканал RAI був засмучений, тому що наступного року фестиваль мав проходити в Італії, а для них це було клопітно.

До речі, я дуже задоволений, що створив їм цю проблему – це гідний захід, щоб його показувати. Але мені здається, що цей фестиваль залишається досить вагомим для Європи, адже можна згадати, що він відкрив такі імена як «АББА», моє, та багатьох артистів, і продовжує це робити. Але інша справа, як я вже пояснив, що участь в організації та трансляція – це дорого, у всякому разі, для Італії. Тому ми і не надсилаємо своїх представників.

– До речі, ваша пісня про об’єднану Європу передбачила об’єднання Європи в 1992 році. Що ви відчули, коли зрозуміли це?

– Об’єднання – це політика міжнародного рівня. А пісня лише висловила мою надію на те, що це незабаром відбудеться. Я взагалі вірю, що Євросоюз прийде до того, щоб стати політично і економічно Сполученими Штатами Європи.

– До слова про політику. Ви якось розповідали нам, що давали концерт на Ялтинській віллі для першого президента України Леоніда Кравчука – він поїв вас горілкою з чорною ікрою … Чи знайомі ви ще з кимось з наших політиків?

– Так, мені пощастило познайомитися і з вашим екс-президентом Віктором Ющенком і його родиною. Але ми зустрічалися і розмовляли тільки в залі, де проходив концерт, з ним зустрічей поза протоколом не було.

– Як почалася ваша дружба з Адріано Челентано? Як сталося, що тепер ви співпрацюєте з його сином?

– О! З Адріано у мене була не стільки дружба, скільки робота. Однак я з ностальгією згадую тенісні і футбольні матчі, які ми організовували з ним. І я впевнений, що між нами залишилася велика взаємна повага. Що стосується співпраці з Джакомо, то це заслуга нашого спільного менеджера, це він надав нам можливість виступити разом.

– Знаю, ви закохані в море, ви можете керувати судном?

– Так, море – це моя пристрасть крім музики і жінок. У мене є чудова яхта «PRIMATIST DELLA BRUNO ABBATE», і я дійсно керую нею сам, давно виходжу у відкрите море … Правда, я дуже спокійний моряк, зважую рішення і в цьому відношенні не ризикую, ходжу тільки в знайомих морях. Тому зі мною і не траплялося нічого особливо небезпечного.

– Ви написали багато пісень для такої легендарної особистості, як Джо Дассен. Яким його пам’ятаєте?

– Я його знав як великого артиста і прекрасну людину. У житті він був дуже серйозний і стриманий – контролював свої емоції, був дуже вихований. На жаль, нам майже не доводилося проводити з ним час поза студією звукозапису, хіба що вечеряли разом і то кілька разів. Взагалі доля мене багато зводила з великими артистами – і з Мірей Матьє, і з Полем Моріа. Але ось була одна персона, яка мене особливо зачарувала як жінка, артистка і людина – Деліла (французька актриса і співачка італійського походження – Авт.). Я був у неї закоханий.

– А у вас закохані мільйони жінок у всьому світі. Які спокуси з їх боку стали самим оригінальними?

– Таааааак, у мене багато прихильниць з великою фантазією. Правда от запам’ятати все, що вони пробували робити і придумували, щоб наблизитися, важко. Але є прекрасні спогади, які я зберігаю тільки для себе. Я знаю, що це егоїстично, але прошу пробачити мене ….

– А вам доводилося бути знайомим з кимось із українських жінок?

– Я не можу похвалитися близьким знайомством з ким-небудь з українок, але вважаю їх гарними, приємними і чуттєвими.

– При всьому цьому ви давно одружені. Як довго вже триває ваш шлюб?

– Нашому сімейному життю більше 40 років. Це все стало можливо тільки завдяки моїй дружині Карлі. Вона – унікальна жінка, і мені дуже пощастило, що я зустрів її в моєму житті, вона дуже мудра і все розуміє, і дуже багато чого мені в житті прощала.

– Чим вона займається?

– Мною, побутом. Адже доглядати за артистом непросто, це дуже клопітна справа, немає чіткого розкладу роботи, постійні поїздки, для дружини це постійне складання-розкладання валіз.

– Спільних дітей у вас з Карлою не було. Ви ніколи не хотіли усиновити дитину?

– Так, я і моя дружина часто думали про це і навіть робили якісь кроки в цьому напрямку. Проте в Італії процес усиновлення дуже складний, і з часом у нас минуло бажання зробити це.

– У вас є дорослий син (від стюардеси Христини Ланч). Він ще не зробив вас дідусем?

– Моєму синові Ніко в грудні виповниться 21 рік, він відмінний хлопець і дуже добре вчиться. Я щасливий батько і, сподіваюся, мій син теж так вважає. Але нам ще зовсім не до онуків. Ніко, як ми обидва думаємо, повинен ще дорослішати і розважатися. Про власну сім’ю він подумає, коли знайде відповідну пару, поки у нього такої дівчини немає. Сподіваюся, онуків буде багато.

– У які моменти ви відчуваєте себе по-справжньому щасливим?

– Коли я прокидаюся вранці і мені добре, коли бачу усмішку Карли, коли настає чудовий сонячний день.

Джерело Сегодня