Конституційний суд
КСУ перебрав на себе обов'язки ВРУ

Відновивши Конституцію 1996 р. Конституційний суд підмінив собою Верховну раду. Про це заявила екс-представник президента в КСУ, член Венеціанської комісії Марина Ставнійчук, коментуючи рішення КСУ щодо скасування політичної реформи.

За її словами, виключне право щодо внесення змін і доповнень в Конституцію належить Верховній раді у відповідності до ст. 85 Конституції, а КСУ має повноваження пасивного конституційного контролю

Також вона вважає, що КСУ «вчинив легковажно», оскільки сьогоднішнє рішення суду суперечить рішенню КСУ від 2008 р., в якому було сказано, що закон № 2222 став частиною Конституції і припинив існування як окремий закон.  Тому Марина Ставнійчук переконана, що для легітимного повернення до конституції зразка 1996 р. необхідно пройти всю процедуру внесення змін до Конституції: звернення депутатів до КСУ, його висновок, та затвердження змін до Основного закону конституційною більшість ВРУ.

Також Марина Ставнійчук розкритикувала позицію міністра юстиції Олександра Лавриновича стосовно терміну і обсягу повноважень верховних органів влади після рішення КСУ.

«Необхідно бути послідовним, якщо мова йде про відновлення норм Конституції 1996 р., то це означає, що не лише змінюється обсяг повноважень парламенту і Президента, але й  термін цих повноважень, адже ці питання взаємопов’язані», – зауважила вона.

Також Марина Ставнійчук вважає, що перерозподіл повноважень між Президентом і парламентом порушує права виборців, оскільки виборці, обираючи кандидатів до виконавчої та законодавчої влади, окрім того, що дають мандат тій чи іншій особі чи політичній силі, делегують їм певний, установлений Конституцією, обсяг повноважень, який не може бути зміненим впродовж каденції цих виборних інститутів.

Говорячи про подальший розвиток подій, Марина Ставнійчук зазначила, що рішення КСУ «призведе до політико-правового конфлікту,  загострення протистояння в парламенті, зокрема до виникнення конфліктів при ухваленні законів на виконання рішення КСУ, а також поставить під сумнів легітимність державних органів влади».

Джерело РБК

Comments

  1. Вот как раз в 2008 году КС и был не прав. Такую лазеечку нашли тогда, мол нет уже закона, на основании котрого изменили Основной Закон и пусть он был неправильный, обсуждать не будем. Про времена Ющенко можно вспоминать с содраганием.Кто мог , к примеру, посоветовать Ющенко Указом отменить его же Указ о назначении Председателя Печерского суда г. Киева двух годичной давности? Он отменил, Председателя сменили. А как быть со всеми административными решениями принятыми этим Председателем за два года? Все изданные им распоряжения тоже отменили? И все платёжные документы не действительны за его подписью?

  2. “Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою” Это пятая статья конституции Как с ней быть?

  3. Мені цікаво слухати самовихвалення себе Власенком, який враз став великим конституціалістом після того, як Верховний Суд самочинно призначив проведення повторний тур президентських перегонів. Це рішення від Власенка стільки ж залежало, скільки залежало зачаття Ющенка батьком Ющенка. Але амбіцій! Не дальше Власенка відскочила і членкиня Марина Ставнійчук.
    Згідно норм КК України, ст. 375, незаконне рішення суду є злочином. Оскільки як Власенко так і Ставнійчук заявляють, що судді КС постановили незаконне рішення – то чому вони не подаютьвідповідних заяв до ГПУ?

  4. Да, щоб не говорили, що де я був у той час як ВР приймала кримінальнокарне рішення із внесення завідомо незаконних зму до Конституції, я надаю відповідь:
    ГЕТЬМАНСЬКО-БОРКІВСЬКИЙ СЮЖЕТ ТРИВАЄ: ДАЛІ БУДЕ
    29.05.2008
    Як детектив сприйняли читачі публікацію «Чому безпартійний українець не може бути депутатом?» юриста Віктора Борківського, котрий спочатку спільно з Вадимом Гетьманом, а згодом, після трагічної смерті відомого народного депутата, самостійно відстоював право КОЖНОГО громадянина України ВІЛЬНО ОБИРАТИ І БУТИ ОБРАНИМ до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст. 38 р. ІІ “Права, свободи та обов’язки людини і громадянина” Конституції). Редакцію запитують, які ж відповіді одержав наш автор на звернення до т. зв. компетентних органів. Він надіслав нам копії деяких документів. Публікуємо їх без жодних філологічних правок, зокрема в прізвищі прокурора.
    На фото: гарант Конституції В. Ющенко і вдова В. Гетьмана – покійного ініціатора депутатського подання до Конституційного суду щодо виборчого законодавства (УНІАН.)
    Перша відповідь Віктору Борківському датується 26 липня 2004 року (№ 5322641ж04):
    «Прокуратурою Шевченківського району вивчено доводи викладені у Вашій скарзі „щодо ухилення від організації належної перевірки викладених у попередній заяві доводів про організацію і проведення антиконституційного перевороту шляхом зловживання владою паном О.Морозом і П. Симоненко; незаконного поновлення суддями Конституційного Суду діяльності філіалу партії іноземної держави, яка організувала завоювання України й геноцид української нації , а у даний час закликає до повторної втрати державного суверенітету України; приховування, а можливо й організацію тяжкого злочину – вбивство кореспондента Г.Гонгадзе”.
    Повідомляю, що дана заява залишена без розгляду оскільки не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення.
    Прокурор Шевченківського району м. Києва радник юстиції [підпис. – K.ua] С.Л.Нечнпоренко»
    4 травня 2005 року відписався начальник управління інформаційно-аналітичної роботи секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини В. В. Тарасов (№ 4-9-Б 007960. 04/26-51):
    «Ваше звернення до Уповноваженого з прав людини розглянуто й уважно вивчено.
    Питання забезпечення конституційних виборчих прав, з яким Ви звернулись до Уповноваженого, дійсно є дуже актуальним й важливим. Водночас Ваші оцінки стосовно голосування по партійних списках носять певною мірою дискусійний характер, оскільки, як відомо, у суспільстві існують різні погляди на проблему виборчої системи щодо її оптимальності для нашої держави.
    Маємо привернути Вашу увагу до того факту, що Конституційний Суд України у своєму висновку № 2-в від 12.10.2004 (справа за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України “Про внесення змін до Конституції України” вимогам статей 157 і 158 Конституції України) визнав проект Закону України “Про внесення змін до Конституції України” (реєстраційний № 4180), попередньо схвалений Верховною Радою України 23 червня 2004 року, таким, що відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України.
    В проекті Закону України “Про внесення змін до Конституції України” (реєстраційний № 4180), зокрема, було зазначено, що “конституційний склад Верховної Ради України у кількості 450 народних депутатів України обирається у 2006 році на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування на засадах пропорційної системи з обранням народних депутатів України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків політичних партій”.
    Конституційний Суд України дійшов до висновку, що запропоновані зміни до Конституції України, а також положення щодо проведення виборів до Верховної Ради України на засадах пропорційної виборчої системи, не передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини.
    Це також стосується і вимог статті 24 Конституції України, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
    Верховна Рада України 8 грудня 2004 р. прийняла Закон України “Про внесення змін до Конституції України” (реєстраційний № 4180).
    Втім, враховуючи неабияку актуальність та суспільне значення піднятого Вами питання, Уповноважений з прав людини вивчає можливість звернення до Конституційного Суду України з приводу забезпечення конституційних виборчих прав громадян після всебічного дослідження даного питання.»
    Відповідь Генеральної прокуратури має дату 18 листопада 2005 року (№ 07/1/1):
    «Ваше звернення на дії службових осіб Верховної Ради України розглянуто.
    Роз’яснюю, що Законом України “Про прокуратуру” здійснення нагляду за діяльністю Верховної Ради України до повноважень органів прокуратури не віднесено.
    Якщо Ви вважаєте, що службовими особами Верховної Ради України, порушено Ваші права, то за їх захистом відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України Ви маєте право звернутись до суду.
    Статтею 12 Закону України “Про прокуратуру” передбачено, що прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян і юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.
    Заступник начальника управління – начальник відділу захисту майнових та інших особистих прав громадян [підпис] О.Онищенко».
    Водночас повідомляємо, що в портфелі редакції є матеріали й інших громадян України, які через свою принципову безпартійність не змогли стати депутатами і полемізують із “компетентними” можновладцями…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.