Саміт G20
Саміт G20

Якщо вважати, що світ знаходиться на межі відкритої “валютної війни”, то в останні тижні кілька батальйонів вже провели операції, вважає оглядач The Financial Times Алан Бітті. “Bank of Japan, після шести років неучасті в бойових діях, вибухнув кількома залпами валютних інтервенцій, щоб не допустити зростання єни на іноземних ринках валюти. Бразилія вдалася до тактики партизанської війни – подвоїла податки на ввезення капіталу, щоб запобігти різкому підвищенню курсу реала. Індія і Таїланд застерегли, що теж можуть пустити в хід важку артилерію”, – пише він.

На думку автора, основні ворогуючі сторони – США і Китай – продовжували обмінюватися словесними залпами. “Вашингтон і Брюссель назвали недооцінені валюти типу юаня однією з головних причин глобальних макроекономічних дисбалансів. Пекін заперечив, що подібна агресивність може спричинити за собою взаємознищення великих економічних держав”, – розповідає він.

США і більшість економістів вважають, що великий внесок внесе зміцнення курсу юаня: воно посприяє зростанню споживчого попиту в Китаї, а США та іншим країнам, що мають дефіцит, дозволить підвищити чистий експорт. Між тим зараз ринки, що розвиваються зіткнулися з дилемою: якщо допускати зростання їх національних валют до юаня, їхня економіка втрачає конкурентноздатність, оскільки експорт стає відносно дорожче. Південна Корея і інші країни вдаються до інтервенцій для нейтралізації припливу капіталу. Але це загрожує підігріванням інфляції і вже реальним зміцненням національної валюти.

США хочуть, щоб у листопаді на саміті G20 було укладено багатосторонню угоду про більш гнучкі обмінні курси. Вашингтон шукає союзників переважно серед ринків, що розвиваються, які скаржаться на свої проблеми з конкурентоспроможністю і волатильністю. Європа не робить американській кампанії стабільної підтримки. Коли в першому півріччі поточного року євро впав через грецьку кризу, що сприяло буму експорту, керівництво ЄС не бачило необхідності сперечатися з Пекіном про валюту, зауважує автор. Уряди країн, що розвиваються усвідомлюють, що валютний курс Китаю провокує дисбаланси, але в основному віддають перевагу односторонні інтервенції на валютний ринок, а не публічні перепалки з Пекіном.

У Вашингтона на переговори з Пекіном є “атомна бомба” – варіант з одностороннім блокуванням імпорту з Китаю в помсту на занижений курс юаня, відзначає автор. Нещодавно Палата представників Конгресу США схвалила закон, який дозволить США це виконати. Практичне застосування закону малоймовірно, але його існування – корисний козир, в тому числі для сил в самому Пекіні, які вважають, що прискорене зміцнення юаня допоможе приборкати інфляцію і стримати дестабілізуюче ввезення капіталу.

Можливо, ФРС США, Bank of Japan і Європейський Центробанк повернуться до політики кількісного пом’якшення, щоб стимулювати зростання економіки, і тоді їх валюти напевно ослабнуть, очікує автор. Але це навряд чи пом’якшить тертя, оскільки кількісне пом’якшення – фактично друкування грошей і їх викид на глобальні ринки. Навіть вічний оптиміст, міністр фінансів США Гейтнер визнає, що на саміті G20 навряд чи буде укладена чітка згода про більш гнучкий обмінний курс, підсумовує автор.

Джерело: Financial Times