Служба безпеки України
Сюмар вважає, що СБУ грається в банальні дитячі забавки, базовані на особистих психологічних комплексах

Медіа-експерт, журналіст, виконавчий директор Інституту масової інформації Вікторія Сюмар заявляє, що працівники СБУ “непрямими методами”  збирають про нею інформацію. Свою думку з цього приводу вона висловила у своєму блозі на Українській Правді.

Прохання до СБУ: не лякайте конс’єржку…

Навіть на фоні постійної інформації про “активні” дії вітчизняної Служби безпеки з проведенням “профілактичних бесід”, моя налякана конс”єржка стала для мене несподіванкою. Вона тишком переповідала, як до неї підходили працівники СБУ та розпитували про мешканців моєї квартири. Основні питання: як живуть, коли приходять, хто приходить до квартири, тощо…

Відверто кажучи, від таких дій людей, що мали б опікувати національною безпекою моєї країни, стає смішно. Адже всі ці питання можна поставити мені особисто. Готова відповідати. Телефон – цілком доступний. Та й Google в сучасному світі спроможний дати більше інформації, аніж конс”єржка.

Мені шкода, що вітчизняні “джеймсибонди” витрачають час на подібний “збір інформації” про громадських активістів, журналістів, істориків, витрачають час на специфічні “бесіди” з ректорами, грантерами Фонду “Відродження” і т.д.

Мені шкода, що “грандіозні завдання” з відновлення авторитету української спецслужби, перетворення її в “КГБ-new”, чи хоча б в ФСБ, виглядають так жалюгідно… І той, хто задає такий курс саме в такий спосіб, ну ніяк не подібний до Володимира Путіна, хоч, вочевидь, і дуже хоче повторити його кар”єрний злет.

Нині вже час ставити питання про те, хто ж реально завдає шкоди національній безпеці: активісти, журналісти чи історики, які просто роблять свою роботу, або ж люди, які віддають наказ про затримання керівника німецького Фонду напередодні візиту президента до Німеччини, про “бесіди” з грантерами “Відродження” перед візитом заступника Держсекретаря США або ж про допит блогера, стимулюючи в інеті мільйони неприємних записів?

Мені шкода тих, хто мусить виконувати подібні накази, шкода прес-секретаря, яка мусить постійно повідомляти, що “інцидент вичерпаний” і вишукувати якісь більш-менш зрозумілі пояснення всіх цих відвертих “ляпів”…

Може вже час таки засумніватися у профпридатності людей, які б мали займатися серйозними справами, а не гратися в банальні дитячі забавки, базовані на особистих психологічних комплексах? Це риторичне питання до тих, хто досі публічно пояснює, що у високих кабінетах на Володимирській сидять “високі професіонали своєї справи”.