час, годинник, робочий день
ВРУ не захотіла внормувати робочий день мешканців

Верховна Рада відхилила законопроект про визначення максимальної тривалості робочого дня при підсумованому обліку робочого часу.

Відповідний закон був внесений народним депутатом від ХДС Володимиром Марущенком.

“За” проголосували 211 народних депутатів.

За словами автора законодавчої ініціативи, з метою захисту життя, здоров’я та працездатності осі, що працюють законопроектом передбачалось визначити максимальну тривалість робочого дня (зміни) при підсумованому обліку робочого часу на рівні 12 годин, повідомляє прес-служба ХДС.

“Зазначене питання чинними законами не врегульовано взагалі. Тому на сьогодні тривалість робочого дня при підсумованому обліку робочого часу може сягати навіть 24 годин”, – наголосив Володимир Марущенко.

«Частина політиків, зловживаючи довірою виборців, кажуть про те, що законопроект нібито направлений на збільшення максимальної тривалості робочого дня з 8 до 12 годин, чим вводять в оману громадян. Враховуючи це, слід зазначити, відповідно до статті 45 Конституції України максимальна тривалість робочого часу визначається законом”, – додав він.

За словами Марущенка, чинним Кодексом законів про працю України визначено максимальну тривалість робочого тижня – 40 годин (стаття 50). При цьому для працівників установлюється п’ятиденний робочий тиждень з будь-якою тривалістю робочого дня або шестиденний робочий тиждень з тривалістю робочого дня не більше 7 годин (стаття 52 Кодексу). Норми про 8-годинний робочий день, до якої часто апелюють деякі політики, в чинному законодавстві взагалі немає.

За погодженням із профспілковою організацією на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях (наприклад, на цілодобово працюючих заводах, в магазинах, кафе), де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається запровадження підсумованого обліку робочого часу (ст. 61 Кодексу законів про працю України).

Сутність підсумованого обліку робочого часу полягає в тому, що тривалість робочого часу за певний обліковий період (проміжок часу, який може вимірюватися місяцем, кварталом, півріччям тощо) не може перевищувати нормального числа робочих годин в цьому періоді, але тривалість робочого дня та тривалість робочого тижня при цьому можуть бути будь-якими.

Наприклад, якщо на підприємстві застосовується підсумований облік робочого часу, а за обліковий період взято проміжок часу у чотири робочих тижні, то сума годин роботи за ці чотири тижні не може перевищувати 160 годин. Але при цьому роботодавець може встановити будь-яку тривалість робочого дня та робочого тижня, пояснює Марущенко.

“Цілком очевидно, що безмірна експлуатація найманих працівників є неприпустимим явищем у правовій державі. Водночас законодавчі прогалини, коли чинними законами не врегульовані питання максимальної тривалості ані робочого дня, ані робочого тижня при підсумованому обліку робочого часу, ставлять під загрозу життя, здоров’я, працездатність найманих працівників та їхні права на повагу до гідності, на особисте життя; працюючі позбавляються можливості виконати належним чином свої сімейні обов’язки та реалізувати свої інші природні права”, – зауважив нардеп.