Василь Горбаль
Горбаль не піде у відставку

Василь Горбаль не покине крісла голови Львівської ОДА, незважаючи на те, що депутати обласної ради висловили йому недовіру. Юридичну сторону того, що рішення депутатів львівської облради не буде підтримане президентом і буде оскаржене у суді наводить у своїй статті юрист Ірина Гончар.

8 вересня цього року Львівська обласна рада висловила недовіру голові Львівської обласної державної адміністрації Василю Горбалю.

Безумовно, таке право обласної ради передбачено статтею 72 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статтею 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», але воно повинно прийматися з дотриманням певної процедури. І хоча така процедура не передбачена безпосередньо в жодному зі згаданих законів, очевидно, що таке рішення повинно бути належним чином обґрунтовано.

У цьому випадку, в обґрунтування недовіри покладена констатація – «нездатність Львівської обласної державної адміністрації ефективно здійснювати програми соціально-економічного та культурного розвитку в Львівській області, заходи щодо забезпечення законності і правопорядку, а також погіршення показників розвитку економіки області», і невиконання низки рішень Львівського обласної ради. Далі вказується, що рішення прийнято у тому числі з урахуванням «систематичного і тривалого порушення» головою ОДА статті 78 Конституції України, статті 3 Закону України «Про статус народного депутата України» та пунктів 1,6 частини 1 статті 9 Закону України «Про місцеві державні адміністрації». У зв’язку з цим обласна рада ухвалила звернутися до спікера парламенту з пропозицією ініціювання позбавлення Василя Горбаля статусу народного депутата України у судовому порядку за сумісництво.

Безумовно по суті встановлених порушень, відзначимо, що відповідно до загальноприйнятих конституційних принципів, рішення органів влади (включаючи органи місцевого самоврядування) повинні бути законні як за змістом, так і за формою прийняття.

Важливість цього принципу підтверджується практикою Конституційного Суду України. Зокрема в рішенні № 17-рп/2009 від 7 липня 2009 року (справа про конституційно встановлену процедуру вступу закону в силу) КСУ вказав, що порушення певної … процедури … є підставою для визнання його неконституційним. На цій підставі були визнані неконституційними низка законів України, відзначає автор.

За аналогією, місцеві ради, повинні при ухваленні своїх рішень дотримуватися вимог Конституції і законів України, а також своїх регламентів. Але в цьому випадку, «констатація» фігурує виключно в самому рішенні, проект якого не був розглянутий попередньо профільними комісіями обласної ради.

Так, згідно статті 25 регламенту Львівської обласної ради, внесенню питання на пленарне засідання ради передує його розгляд у відповідних постійних комісіях і президії ради.

Навіть, якщо питання «строкове», прийняте рішення не може бути засноване на недокументованих словах, хоча названі вони «констатацією», зауважує автор статті.

Аналіз статті 72 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», друга частина якої надає місцевим радам висловлювати недовіру головам відповідних державних адміністрацій, вказує на те, що метою статті є, перш за все, врегулювання питання підзвітності та підконтрольності місцевих державних адміністрацій районним, обласним радам. Так, частина 1 цієї статті говорить, що місцеві адміністрації підзвітні відповідним радам у частині: виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, районних, обласних бюджетів, виконання повноважень, делегованих їм цими радами, а також в частині виконання рішень з цих питань. І лише пізніше, ця ж стаття надає органу місцевого самоврядування право (в межах здійснення своїх контрольних повноважень по відношенню до державних адміністрацій) висловлювати недовіру голові державної адміністрації. Тобто недовіра є наслідком аналізу та контролю роботи державної адміністрації, і тільки з чітко визначених питань.

Іншими словами, перш ніж констатувати нездатність ОДА здійснювати програми соціально-економічного та культурного розвитку і т.д., раді варто було або зажадати від голови ОДА звіт про роботу в цьому напрямі, або провести перевірку його роботи, пояснюється у статті. Відповідно до статті 48 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обласні ради мають право створювати з числа депутатів тимчасові контрольні комісії для здійснення контролю з конкретно визначених радою питань, віднесених до компетенції місцевого самоврядування.

Що стосується сумісництва депутатського мандата і посади голови Львівської ОДА, місцева рада і зовсім не має жодних повноважень. Звільнення за таким основи за посади керівника ОДА – прерогатива Президента України (пункт 6 частини 1 статті 9 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»); з посади народного депутата – Верховної Ради України (стаття 5 Закону України «Про статус народного депутата України»).

Виходячи з викладеного, можна припустити, що оскарження цього рішення обласної ради може увінчатися успіхом. Практика судів з даного питання чітко сформульована у постанові Верховного Суду України у справі № 21-400во07. Зокрема суд вказує «враховуючи, що наслідком висловлення недовіри голові обласної державної адміністрації є припинення його публічної служби на цій посаді, рішення ради з цього питання повинне бути ухвалене на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; та використанням повноваження з метою, з якою таке повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто в розумні терміни».

Порушення процедури прийняття рішення може бути підставою для його скасування, якщо таке порушенням вплинуло або могло вплинути на його правильність.

Із загального аналізу ситуації, у наявності як мінімум два відходження від висловлених Верховним Судом принципів – відсутність участі особи (депутати не зажадали навіть звіту) та дотримання процедури підготовки питання до розгляду, резюмує автор.

Коментарі