yanyk_putin_crime_1

Російський політик, медіаменеджер та письменник Альфред Кох поділився своїми думками щодо процесів які останніми днями активно розвиваються навколо Криму та які цілі переслідує Кремль. Далі, прямим текстом:

«Яка гидоту всі ці прес-конференції втікачів екс-президентів, незрозумілі озброєні сили в кримських аеропортах, засідання Радбезу ООН, яка (як завжди) не ухвалить ніякого рішення (Росія буде проти), лицемірна позиція Кремля: “А? Що? Та не може бути! Та що ви говорите! Перший раз чую! Та ми самі в шоці! ви що, смієтеся? ми тут не причому!”

Мене вже нудить від передбачуваності всіх цих подій …. Нічого нового. Називайте це як завгодно: “абхазький сценарій”, “операція Судети”, “уряд Куусінена в Теріокі” …

Знову всі будуть жувати соплі, засідати, тягнути гуму … А спритні хлопці без комплексів – збирати політичні дивіденди саме на це те соплежуйство і розраховуючи …

Отже! ВСЕ ЯСНО ЯК БОЖИЙ ДЕНЬ! Агресія. Явна, неприкрита, в порушення всіх договорів. Саме для цього: повне мовчання Кремля і МЗС РФ. Саме для цього – ідіотська прес-конференція двієчника з незрозумілою метою і з комічними застереженнями …

Люди адже (що мені завжди було дивно) реагують на слова, а не на справи. Тому Путін дає розпорядження уряду щодо деталей фінансової допомоги Україні. Тому Янукович каже про неподільність України та невтручання в її справи. Люди слухають і кажуть: так ні, яка агресія? От же дивіться: вони говорять зовсім інші речі!

Всі все розуміють. Спочатку Судети. Потім Мюнхенський договір. Потім напад на Польщу, потім взяття Парижа, Дюнкерк … Потім – Москва, Сталінград … А потім – 9 травня і Нюрнберзький процес.

І розбомблені Дрезден, Гамбург, Вюрцбург і т.д. Мільйони убитих, поранених, біженців, зруйнована країна … Невже ми всього цього самі собі хочемо?

Адже здавалося: куди там Польщі проти Третього Рейху? Однією лівою поборить … І дійсно – поборола. Але що потім почалося … Гидко все це усвідомлювати і одночасно усвідомлювати своє безсилля щось змінити …

А в Росії зараз патріотичний угар … Всі хочуть Криму … Що кожен конкретний росіянин виграє, якщо Крим буде платити податки Москві, а не Києву і слухати московських, а не київських начальників? Ось що? НІЧОГО!

Тоді що означає: Крим наш/не наш? Що таке наше? Та у нас вже Росія не наша, а їх, кремлівських … А вони, кремлівські пацани, вже точно не наші. Вони самі себе обрали, самі собі тільки й дозволяють говорити, самі собі наші гроші платять …

Це ми – їхні. Вони з нами що хочуть – те й воротять. А ми й зробити нічого не можемо. Хочуть – садять, хочуть – випускають …

І Крим буде їх, якщо “бендерівського фашисти” програють. Але нам-то що з цього? Чого такий ентузіазм-то?»

Альфред Кох